У ритмi авангарду чи у ражi ?
Ванiльне небо? Скислi губи?
Абсурднi хворобливi епатажi
Вульгарних лугосадiв й бу-ба-бу-бiв!

Де ж змiст у ритмi авангарду?
Нагiдка вже не вабить серце?
Котiв смердячих випускаєте з пiдвалiв
І подих смерті. Й запах сечi.

А де ж у формах вишнi i жорделi,
Хрущi в саду i верби з солов ями?
Я протестую проти щупалець сталевих,
Що пруться в душу з вашими вiршами.

Я ж хочу м яти i любистку,
Закоханих, за руку i щемливо.
I збруненого свiту хочу,
I перехожого, що творить хiд красиво!

Я хочу радостi i смутку,
Але не сплутаних сталевих дротiв.
Я не бажаю ритму авангарду
Iз новомодних слiв водоворотiв!