Юрій Рибников (1943-2012)

ГОРДІСТЬ БІБЛІОФІЛА
Класичні твори дістаю,
Зв'язки в книгарнях маю.
Книжок нікому не даю
І сам їх не читаю!

ПОЗИТИВНА ОЦІНКА
- Ну й насмішив. Талант! Великий хист!
Такого не було іще видання, -
Захоплено промовив гуморист,
Читаючи своє оповідання.

РАДІСТЬ ПОЕТА
Радів поет, аж зняв пенсне:
- Згадали критики й мене.
Лише дрібничку він втаїв:
Дали ж добрячих стусанів!

З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ
Про п'янделиг
Байкар писав,
Про легковажні
Почуття.
І не з книжок
Він теми брав,
А з особистого
Життя.

ПІСЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ КІНОКОМЕДІЇ
Всі гомоніли, ідучи.
Ми чули коментарії:
Сміялись щиро глядачі
Над... автором сценарію.

МІСЦЕ ГУМОРУ
У газетах, в інших виданнях
Гумор - на останніх сторінках,
Та читач, напевне, діло знає
І з кінця читати починає.

ЖИТТЯ МОЄ - КОХАННЯ
... Часто з вітром у кишені
вірші я читав натхненно
Залізничним ліхтарям...
...Я в годину ту крилату
від кохання ледь не вмер...
Ти давно вже не вожата
Я давно - не піонер.
Федір Гарін

Ти уже не піонерка.
Я уже не піонер.
Ти уже пенсіонерка.
Я уже пенсіонер.
Пам'ятаю, як я плакав...
Ти ж до мене не прийшла,
Хоч в кишені - дуля з маком,
А у серці - ти була.
А тепер мені вже смішно,
І не віриться тепер,
Що буяла цвітом вишня,
Й од кохання ледь не вмер.
Вірші зорям я читаю,
В слухачі беру траву...
Від кохання не вмираю,
А коханням я живу.


КЛЕНИ Й ЛИПИ
А все ж цвіте звичайний клен оцей...
Збентежено тріпоче листя кленаю...
Ви не питайте, скільки клену літ...
Який красивий клен, коли цвіте..."
Яків Шутько,
збірка "З добрим словом"

Красуйся, зелена Полтаво!
Поглянь: всюди клени та клени.
У мене є авторське право
На вірші білі й зелені...
Про клени писали чимало,
Я теж написав не гірше...
"Кленових верхівок овали"
І липи, і липові вірші!

ГАРБУЗОВИЙ СПОГАД
Вік в душі моїй негасимій
Гарбузів і картоплі цвіт.
Юрій Андрущенко,
збірка "Серце в дорозі"

Хоч літа мої вже чималенькі -
Спогад юності не обмине:
Частували дівчата гарненькі
Гарбузами смачними мене.
На весь вік я наївся насіння!
Та ще й досі, їй-бо, не брешу,
Золотаве моє гарбузиння,
Мов реліквію, я бережу!

У ВІЧНИХ ПОШУКАХ
Якби у мене дівчина була
Ота, що все життя її шукаю.
Знайду
Чи не знайду її -
Не знаю.
Але шукаю.
Олесь Трусан,
збірка "Орбіта ніжності"

Я все життя тебе шукаю.
Не знаю, прийдеш ти чи ні.
Тебе гукаю та чекаю
І восени, і повесні.
Уже я вирішив
Востаннє:
На радість ти
Чи на біду,
До мене йди,
Моє кохання,
Бо я до тебе
Не дійду!

ЛЮДИ, БЕРІТЬ МЕНЕ!
Люди візьміть моє сонце -
Десять всесильних променів.
.. .Люди, візьміть мої руки.
Борис Чіп,
збірка "Очі мого батька"

Люди, беріть мої мрії,
Успіхи та сподівання.
Брови, і губи, і вії,
Ноги, сорочку, кохання,
Люди, візьміть мої вуха -
Будете краще вчувати.
Люди, візьміть мої руки -
Будете майже літати.
Люди, беріть моє небо,
Все - з літаками, зірками...
А працювати, як треба,
Вашими буду руками!

В ТУМАНІ СУМНІВІВ
Вже не прийде.
Співчутливо дивляться дерева.
Сонним парком сновигаю - гаю час даремно,
А була ти? Чи була ти?
Михайло Тернавський

Чи приходив я до тебе?
Чи мені здалося?
Чи твоє було обличчя?
Чи твоє волосся?
Чи твої були тривоги,
Ревнощі, страждання?
Чи твої були цілунки?
Чи твоє кохання?
Чи весна була? Чи літо?
Чи зима? Не знаю...
Чи була, чи не була ти,
Я й не пам'ятаю!

НАДІЙНИЙ ЗАСІБ
Чим у нас взаємини складніші,
Тим любов повільніше згоря.
... Вже здається, нічим пломеніти,
А вона буяє, аж ряхтить...
Надія Приходько

Вже здається, пороху немає,
Вже здається, що любов згасає,
І кінець коханню... В тую ж мить
Сварку я тоді розпочинаю,
Двері почуттям я відчиняю,
І любов ряхтить, палахкотить!

СЕРДЕЧНЕ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ
.../ серце пада в солов'їний вир...
...В серці кроки... останні кроки...
... Тримаю серце в кулаці й мовчу...
...А в серці зради гострий ніж...
Ганна Величко,
збірка "Дарунок"

У серці - дуб, осика, клени.
У серці - липа і верба.
У серці флора вся у мене,
У серці - трави і хліба.
В моєму серці - всі істоти:
Птахи і звіри, і т.д.
Вони в моєму серці доти,
Допоки муза їх веде.
У серці - грози та бурани...
Від тягаря я ледве йду.
Тримай міцніш мене, коханий,
Бо від напруження впаду!

НЕРІШУЧІ БАЖАННЯ
Моя самотність, як весна, врочиста,
У товаристві розбуялих кленів
Палитиму сухе, торішнє листя.
Приходь до мене,
Не приходь до мене.
Людмила Овдієнко

Я кочу, щоб казав: "Кохаю..." в тиші.
Та краще будь байдужим ти завжди.
Я хочу, щоб цілунками ти тішив.
Геть відійди подалі від біди.
В кота і мишки
Я з тобою граюсь.
- Люблю! - ти скажеш.
Тут же я озвусь.
В моє життя іди.
Я не вагаюсь.
Не треба.
І без тебе
Обійдусь!

ПІВНЯЧА ОДА
Так бийте ж крилами, півні!
Всі ваші хори, всі пісні -
Як позивні землі одвічні,
І вже горить душа моя:
На цій землі родився я
Під вашу древню перекличку.
Володимир Мирний,
збірка "Вечірнє поле"

О смажені і варені півні.
Про вас я мрію навіть уві сні.
Смачніше їжі я не уявляю.
Так, ви загинули в нерівному бою,
Але ж нагодували ви сім'ю...
З натхненням творчим... півня споживаю.
О півні! Славлю вашу я красу,
Її в своєму серці пронесу,
Точніше, в шлунку... Вічні і величні!
Я вдячний вам, сільські й міські півні,
За борщ, за холодець і за пісні.
В моїх піснях ви житимете вічно!

ПОДАРУНОК БЕЗ ФАНТАЗІЇ
Подарую милій
Луки вересневі...
Подарую річку...
Подарую зорі...
Місяць подарую...
Володимир Мирний

Обіцяв коханій:
- Сонце, море, поле,
І ліси, і гори -
Все твоє навколо.
Я тобі, кохана,
Подарую небо.
Та сказала мила:
- А цього не треба.
Тисячі поетів
У мільйонах віршів
Роздали весь простір, -
Подаруй щось інше.
Обіцяв ти яблук
Зоряного саду...
А на іменини
Знов приніс помаду!

ВІЧНО БІГАТИ ХОЧУ!
Тут були сліди маленьких ніжок
Я ходила боса до Сули...
... Поверни ту дівчину маленьку
босоніжку в білому вінку!
Надія Хоменко,
збірка "Невидима скрипка".

Я колись була така маленька
Й ніженьки були мої малі.
Бігала швиденько і хутенько
На маленьких ніжках по землі.
Я роки хотіла б повернути.
Ти прийди, дитинство, ти прийди
Щоб постійно дівчинкою бути,
З малюками бігати завжди!

ВСЕ - ДЛЯ ТЕБЕ
Поцілуй - і на Чумацькім Возі
Опинюсь, кохана, вже за мить..
Ось побачиш...
Пригорну до себе,
Зацілую до щасливих сліз.
Ти сама побачиш сьоме небо
І отой Чумацький Віз.
Іван Малиш,
збірка "На струнах днів".

О, кохана, з нашого подвір'я
Видно: зорі сяють... Бачиш там ?..
Хочеш, - подарую всі сузір'я,
Хочеш, - Всесвіт весь тобі віддам.
Хочеш, пригорну тебе до себе
Й на Чумацький Віз полетимо?
Хоч', заберемось на сьоме небо
Й на десяте ти захочеш, мо' ?!

САМА ДЛЯ СЕБЕ
Знову присмерк ввійде.
І ніде, і ніде.
І нікого нема,
І сама, і сама...
Ірина Жиленко,
збірка "Автопортрет у червоному"

І ніщо, і ніде.
То виходить - ніяк.
Хтось до мене іде.
Та це в мріях, однак.
Я сама, хоч заплач...
І нікого нема.
Я сама, я сама
Своїх віршів читач.

МЕТАМОРФОЗА
А я себе людиною люблю,
Мені водою бути - без потреби,
Коли візьму - від злості закиплю -
I парою таки втечу від тебе!
Марія Барандій

Людина я, хоч може - не цілком.
Тобі таємну скриньку відкриваю.
Сирим буваю часто молоком,
І пареним нерідко я буваю.
Запевнити напевне не боюсь:
Якщо любов ти хаятимеш нашу,
Клянусь тобі, що я перетворюсь
На сік томатний чи на манну кашу!

ЯК УСІ ЖІНКИ
А я - просто жінка,
Шалію.
Плачу.
Люблю.
Тамара Коломієць

Як у тисяч жінок, в мене мрії.
Як у тисяч - є одяг, взуття,
Губи, ніс, очі, брови та вії.
Як у тисяч - життя, почуття.
Не богиня я , не принцеса,
Я така ж, як усі жінки.
Ти не думай, як я - поетеса,
То у мене - усе навпаки!

ДОКАЗ КОХАННЯ
Візьми мене в полон своїх жадань,
Спали мене, мов листя кленопадне,
На вогнищі своїх шалених уст.
...Не треба клятв, обіцянок, зітхань -
Молю, жадаю я мовчання пальців.
Ніна Гнатюк

Бери мене в полон своїх долонь,
Жагучого нестримного кохання.
І хай буяє радістю вогонь,
Вогонь моїх бажань і сподівання.
Та тільки не клянись і не шепчи...
І не дратуй ліричними рядками.
Якщо ти любиш, краще помовчи
Та доведи любов свою руками!

ПОГРОЗА
Заворожу і зачарую,
твій світ собою заступлю,
запаморочу, замилую,
себе, шалена, загублю.
Ганна Світлична,
збірка "Кордони серця"

Тебе я загіпнотизую,
Заобіцяю. Захмелю.
Замучу. І зафантазую.
Своїм рабом тебе зроблю.
Тебе я дико заревную.
Тебе я в любощах втоплю,
Заобіймаю. Зацілую.
І до краплинки залюблю!

НЕОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ
Я - хвиля,
А ти - буйний вітер,
Що несе мене, куди схоче...
... А можливо, я - легка сніжинка,
Що під ноги лягла перехожим.
А можливо, я - просто жінка,
Що тебе забути не може.
Галина Гордасевич

Можливо, я жовта зернинка,
Яка на стерні залишилась.
Можливо, я сіра пилинка,
Яка на шляху загубилась.
Можливо, я пінка
Від пива.
Можливо, краплинка
Від зливи.
Можливо, дитинка
Вродлива.
Можливо, я - жінка,
Можливо!

ЗУСТРІЧІ В СНАХ
Я до тебе не йду, -
Я чекаю...
Я щоночі в снах тебе бачу...
Валерія Гуртовенко,
збірка "Мрійниця"

Я чекаю. Й навіщо мені
Витрачати і час, і здоров'я?
Ти щоночі приходиш у сні,
І з тобою зустрічаюся знов я.
Так не варто мені наяву
На побачення бігти, юначе.
Все одно тебе в снах я побачу,
Я тобою лиш в снах і живу!

КОЛІР ВІРШІВ
Не писатиму білих віршів
Валерія Гуртовенко,
збірка "Мрійниця"

Я клянусь, не писатиму більше
Ні про сни,
Ні про нашу любов.
Білі вірші
Хай створюють інші,
А я сірі
Творитиму
Знов!

ДОРОГОЦІННА КОЛЕКЦІЯ
Моя сльоза щасливіша для мене
За сотні тисяч посмішок, і я
Всі сльози серця знаю поіменно
І впізнаю в лице: оце - моя!
Ірина Жиленко,
збірка "Автопортрет у червоному'.

Я ставлю дати на носовичках,
Я сльози нумерую, штампи ставлю.
Сльозину кожну у віках прославлю.
О, скільки сліз я пролила вже, ах!
Я пролила уже мільярд сльозин,
Іще я проливатиму незмінно.
Колекція моя дорогоцінна...
О сльози найщасливіших хвилин!

ЯНГОЛЬСЬКІ КРИЛА
... / виростали за плечима
Врочисті крила осяйні,
Щось в мене входило значиме
І необхідне так мені.
Валентина Малишко

Мовчала я від здивування,
Бо приголомшена була:
В собі такий талант знайшла,
Що світового жду визнання.
Обличчя в мене осяйне,
Врочисті крила за плечима...
У мене входить щось значиме,
А от виходить незначне.

З УСІХ БОКІВ
Не вмів, не смів я так, як сміють, -
Доспілі губи цілувать між трав...
Не знав, як перса в цноті пломеніють...
Та й що я знав?
Володимир Коломієць

Стає аж смішно, що не вмів я,
Як слід обнять, поцілувати.
Не знав, де перса, і не смів я
Про них і думати-гадати.
Почав з брошур теоретично
Вивчать серйозно це питання.
Тепер всебічно і практично
Я осягнув предмет кохання!

РАДІСНА ЗУСТРІЧ
/ в шибці чорт стоїть до рання...
...Щось в тому чорті є від мене...
Микола Вінграновський

Кохав дияволицю, був цей гріх.
А потім я від неї відступився.
Від любощів і пестощів палких
У світ маленький чорт благословився.
А вчора бачу: чорт стоїть. Це ж він,
Такий знайомий, рідний до нестями.
І цей чортяка, я впізнав, мій син,
Від мене і від чортової мами.

ДУМИ МОЇ
Люблю я думать...
...Рябко, і дощ, і з вітром цвіт,
І мамалиґа, й небо з Богом...
Микола Вінграновський,
збірка "Поезії"

Люблю я думати про небо,
Про землю, бога і ріллю.
Люблю я думати про себе
Й про тебе думати люблю.
Люблю я думати про місто,
Про виноград і про вино.
Про світ, про тісто, про намисто,
Про доміно і про кіно.
Про весну, літо, осінь, зиму,
Про мамалиґу і паштет.
Про жінку, тещу і про риму,
І про словесний вінегрет.

МУЧАЙСЯ І КАЙСЯ!
Не клич мене, бо я не обізвуся
І не прийду ні вечором, ні в рань.
Я навіть в сни твої не повернуся,
Я став глухим, байдужим до благань.
Віктор Женченко

Забудь навік мій номер телефону,
Забудь мою адресу назавжди.
Я не прийду до тебе вже до скону.
Не сподівайся марно і не жди.
До мене більше ти не потикайся.
Листи мені уже ти не пиши.
Карайся ти, і мучайся, і кайся.
Тебе я зовсім викреслив з душі!

АГРЕСИВНІСТЬ КОХАННЯ
Переорю усі дороги,
Попідриваю всі мости.
Щоб не було у тебе змоги
З моєї радості піти.
Вадим Крищенко

Усю я воду скаламучу,
Усі дерева знищу я,
Щоб знала, як без тебе мучусь,
І як стражда душа моя.
Я через тебе з глузду з'їхав.
А хоч помітила це ти?
Ой, нароблю я людям лиха!
Щоб не могла ти утекти.

ДИТЯЧЕ МИЛО
... Бо, забрудню, було, штанці,
Подряпаю кугою ноги...
Дитинства теплі промінці
Мені вистелюють дороги.
Леонід Куліш

Я хлопцем бігав босоніж,
І ненька лаяла частенько.
Бувало, ногу заскалиш,
Та все одно біжиш хутенько.
Було, забрьохаю штанці...
Дитинство радісне і миле!
Та все одно, наприкінці,
Я бруд змивав дитячим милом.

ПЕЛЮШКОВА ЕЛЕГІЯ
Запах сусідських пелюшок сушених
Тривожить душу немилосердно.
Думами підперло грушу.
На гіллі пелюшки мої сушаться.
Василь Фольварочний

Де літа дитячії поділися?
Вже назад не вернуться роки.
Згадую той час, коли сушилися
Запашні, духмяні пелюшки.
Щиро зізнаюсь, не буду критися:
В серці невимовний сум і щем, -
Пелюшкам моїм вже не сушитися,
Не мокріти їм під злим дощем.
Пелюшок моїх уже не буде -
Крають і засмучують думки...
Хочеться, щоб люди звідусюди
Й про свої згадали пелюшки!

НАЙПРИЄМНІША БЕСІДА
Уже давно мені пора
Поговорити із собою
Микола Сом

Уже давно я кожну мить
Кажу собі слова ласкаві.
З собою всюди мимохідь
Проводжу бесіди цікаві.
Мені приємно недарма
Поговорити із собою,
Бо співрозмовників нема,
Які зрівнялися б зі мною.
Я відведу себе убік
І розповім найпотаємне.
Скажу тоді:
- Щасти тобі!
І відповім собі:
- Взаємно!

ОДА САМОТІ
Яке це щастя - буть самотнім
З природою на самоті.
Забуто сварки, жести модні,
Що однозначні суєті,
Володимир Мордань

Свобода! Схочеш підеш в пральню,
А ні - брудним ходи, поет.
Як схочеш, підеш у їдальню,
Як схочеш, підеш у буфет.
Не будеш слухати тиради,
В яких один і той же зміст,
Що мало ти приніс зарплати,
Що ледар ти, що - егоїст.
Для жінки був колись, як ворог,
І виправдовувався, де
І з ким ти був: чи то на зборах,
Чи то з коханкою й т.д.
Тепер ніхто тебе не лає,
Що не виносиш ти сміття.
Тобі ніхто не проспіває:
- О, ти згубив моє життя!
Самому бути - це чудово
І поетично, далебі.
А як не вірите на слово,
То перевірте на собі!

ДАМА І ДРАМА
Ви - дама серця.
Серце ж - не моє.
Відтак і ви не мого серця дама...
... Ви - жінка та, що серце моє рве -
Й мене відштовхує,
Ще й обома руками.
Володимир Фединишинець,
збірка "Секунди серця".

Ви - дама. Здогадався я, авжеж!?
Заміжня. Зміг із паспорта узнати.
Я натякнув, красуне, вам, що теж,
Між іншим, ви могли б моєю стати.
- Між іншим? Тимчасово?! - І вона
З таким презирством глянула на мене
Й дала мені такого стусана,
Що й досі я ходжу, як навіжений!

СПОВІДЬ ЛОВЕЛАСА
Цілував до безпам'яті безліч дівчат
І не менше жінок
Пригортало мене.
Володимир Гетьман,
збірка "Святкую молодість"

Скільки в мене дівчат, рахував я колись
Відзначав у щоденнику
Кількість імен:
П'ять Світлан, сім Тетян
І п'ятнадцять Орись,
Дев'ятнадцять Наталок
і тридцять Олен.
Інший хитрий поет
Обережно мовчить.
Він тремтить, що
Гнів жінки його не мине,
Я ж відверто пишу, що набридло лічить,
Скільки різних жінок
Цілувало мене!

ПРОГУЛЯНКА У ФІЛОСОФІЮ
Спитай і ти себе: вже ось одбув,
Вважай піввіку - в щасті і в нещасті,
А що залишив по собі? Які сліди?
І чим себе розказуєш? Словами?
Володимир Затуливітер

Оце міркую: йшов я чи не йшов?
Куди, чого? І звідки? Сам не знаю.
Які сліди були від підошов?
Яке взуття було? Чи пригадаю?
Чи зміг я у житті себе знайти?
Коли? і де? І в чому?
Та, між нами,
Для того, щоб себе розповісти,
Бракує слів...
Показую ногами!

НА КОМУ ЗУПИНИТИСЬ?
„.Маруся? Оля? Галя?
Хто вгада...
„.Катруся? Люба? Ганя?
Знов не те.-.
Богдан Костюк,
збірка "Коріння"

Все! Годі вже мені парубкувать...
На кому зупинитися мені?
Із ким життя мені своє зв'язать?
Катруся? Люба? Ганя? Оля? Ні!
Галина?.. В неї дуже довгий ніс,
І взагалі, якась вона бліда.
Марина?.. Я до неї не доріс,
Вона висока надто і худа.
Тетяна до роботи беручка,
Але сама холодна, як зима...
Олена симпатична і струнка,
Але освіти вищої нема!
І досі я знайти її не зміг
Одну єдину... Не везе чомусь.
При ідеальних якостях моїх
Ніколи, мабуть, я не одружусь!

ДІАЛОГ БІЛЯ КРИНИЦІ
Ти дивилась на себе в криниці.
Обмивала достиглі плоди.
Знаю, погляд на мить заіскриться,
Очі скажуть: "Ходімо туди..."
Олесь Лупій

Ти говориш: "Туди ми ходімо..."
Я питаю: - Куди це - туди?
- Ну, туди, до лісочка, скажімо,
Чи туди, де рясніють сади.
- Та навіщо іти до лісочка?
Пізно вже, та й вовки, далебі...
Краще підемо ми до садочка,
Яблук я назбираю тобі.
Яблук я назбирав червоненьких.
Пожбурляла додолу умить.
Та ще кажеш мені: - Ну й дурненький...
От і спробуй жінкам догодить!

КРАЩЕ В СВІТІ НЕМА!
Як прекрасно отак, як усі,
До ранкового поїзду бігти.
І цигарку палить для годиться,
Дим пускаючи на ходу,
І здоровкатись на ходу
Сусідкам, молодим молодицям
Микола Лиходід,
збірка "Світанкові речитативи"

Їсти, пити, сидіти, гуляти -
Як чудово, що все, як в усіх.
- Як діла? - у сусідів питати.
- Та нічого... - почути від них.
Дим пускати і лузать насіння,
Слідкувати, як ходять качки.
А вже потім набратись терпіння, -
Про здоров'я почуть балачки.
Для годиться піти по водицю
І здоровкатись з усіма,
Пригорнути чужу молодицю, -
Краще в світі нічого нема!

ЯКА РІЗНИЦЯ?
Вікно у травні відчини,
Напийся пахощів весни,
Без застережного "якби"
Комусь шепни: люби, люби...
Вадим Крищенко

Шепни мені: - Коханий мій.
Люби мене в красі усій.
Навіщо це: "А що?", "Якби..."
Люби без роздумів, люби.
Весна, і сонечко встає.
Яка різниця, хто ти є:
Чи молодиця, чи вдова...
Ти про любов шепни слова.
У лісі, в сквері, у саду
Зустрінусь з кимось, підійду...
Яка різниця, хто і де
В мої обійми упаде.

ПІСЛЯОБІДНІ СНИ
...Людям снів іще таких не снилось...
...не снись мені, моя печале,
Блакитно-білий тихий біль...
...Не снися чайкою!.. вернуся...
...Мені наснилось...
Олег Орач

Бува, мені таке насниться.
Що сам ніяк не розберу:
Чи молодиця, чи жар-птиця,
Чи сірий сум, чи кенгуру.
Сни звуть в далеку путь-дорогу,
Беруть у лагідний полон.
Я прокидаюсь. А для чого? -
Щоб розказать у віршах сон!

РОЗХРИСТАНА ДУША
Мій крок - вперед.
Розстебнутий піджак -
Душа завіям
і вітрам відкрита...
Анатолій Гризун,
збірка "Розкрилля"

Пом'ятий капелюх.
Іде поет.
З-під піджака
Сорочка виглядає.
І хоч душа
Розхристана,
Вперед!
Щоб одягтись,
Часу не вистачає.

НАНЮХАВСЯ
...Лиш зачерпнув живого трунку
/, не напившись, захмелів.
Валерій Кінзбургський,
збірка "На луку райдуги"

Етикетку я лише побачу
З написом "Зубровка" чи "Коньяк",
Почуваю, випив пляшку наче,
І не можу прямо йти ніяк.
Пахощам вклоняюсь, не спиртному.
Так нюхну - несила вже іти.
Лізу навкарачки я додому...
Ну й нанюхавсь, господи прости!

У ГОНИТВІ ЗА ДУМКОЮ
Біжать думки. Шикуються слова.
Священнодію. Що мені до того,
Що, може, час, як буря снігова,
Засуне їх у колії дороги...
Іван Гнатюк,
збірка "Барельєфи пам'яті"

Як вітерець, як пух, слова легкі,
їх можна без напруги римувати.
Не треба, щоб завжди були думки -
Думки біжать, і їх не наздогнати...
Про що ж іще я читачам скажу?
Про те, що втоми я не відчуваю.
Священнодію ж бо: слова в'яжу
Докупи, І до збірочки складаю.

РАДІСТЬ ВІД РАДОСТІ
Радію світу і дорозі,
Радію потиску руки,
Радію звукам на морозі,
Коли потріскують гілки.
Леонід Талалай

Радію сонцю, вітру, тиші,
Траві, деревам і дощу.
Радію снам, радію їжі,
Тому радію, що пишу.
Радіти будь-чому я вмію.
Радію вдень і уночі.
Тому радію, що радію...
А чи радіють читачі?!

З-ПІД ПАРКАНУ
Де ті чарки, що я у них купався?
Де той паркан, що я під ним проспався?
Микола Петренко

Де ті шляхи, якими я тинявся,
Як з ресторанів поночі вертав?
Де ті кущі, що я за них чіплявся,
Коли додому ледве доповзав?
Де той Полкан, з яким я цілувався,
Коли він гавкав радісно в садку?
І де калюжа, що у ній плескався,
А думав - хлюпостаюсь у ставку?
Де ті чарки веселого дозвілля,
В які я зазирав у гарну мить?
Ех, юність поетична! На похмілля
Аж голова від спогадів болить!


ПО НАТХНЕННЯ-НА ДЕСНУ!
I дишеться привільно на Десні,
І пишеться сторінка за сторінкою,
Микола Шеремет

На Десну! В гай-лісок! Мерщій-хутчій,
Машинку прихопивши, я подався!
І ось паперу розгорнув сувій,
І на пеньок як слід прилаштувався.
І... І...пишу! Не чую солов'їв,
Не чую навіть, як зозуля кука.
Я написав і друкувати сів.
Мене і дятел вже не перестука!

НІКОЛИ - А ПИШУ!
Ніколи все та ніколи,
Ніколиться в житті...
Ніколи жити в світі,
Ніколи - а живем.
Андрій М'ястківський.

Ніколи поголитись,
Ніколи - хоч умри.
Ніколи подивитись
В дзеркало, чи старий.
Ніколи! Сто засідань...
В місяці ж тридцять днів.
Ніколи пообідать,
Рік вже борщу не їв.
Ніколи. Злая доле,
Мук я тяжких зазнав.
Ніколи... Я ніколи
Ще не відпочивав.
Я не ходжу в лекторій
І до знайомих - ні!
В мене десятки зборів,
Ніколи все мені.
Ніколи й ручку взяти.
Ніколи... Не брешу...
Ніколи і писати.
Ніколи - а пишу!

ПО - ПО - ПО...
Попоїздив я і попоплавав,
Налітався в дальній стороні.
Микола Сом

Я завжди своїй дивуюсь вдачі:
Я пополітав, попоходив.
Попоїв і попопив добряче,
Попопозбирав усяких див.
Попобачив я і попонюхав,
Пополазив і попоблукав,
Поподумав я і попослухав,
Попоїздив, Попопописав.
І натури не спішу мінять я,
Бо старіти рано ще, їй-бо:
Сповнений і сили, і завзяття,
Я ще по-по-по'-по, по-по-по'!

СПОВІДЬ НЕВІЛЬНИКА
Я вже знаю, що я невільник
У високих твоїх небесах.
Та в невільника день при дневі
Зріє зради жахка жага...
і не зглянеш - відшукуй, де він.
Тільки солоно слід вистига...
Юрій Сердюк

Люба, ти мене полонила.
Та, яким би не був рабом,
Як би ти мене не любила,
Як не бив би тобі чолом,
Не гадай, що - єдина в світі,
Бо жінок у нас досхочу...
Хоч мене ти спіймала в сіті,
Все одно я від тебе втечу!