Дмитро Юнак(Олексій Усенко)


Коляд, коляд, колядниця…
В хаті – добра молодиця,
Мудрий в хаті й чоловік.
Хай щастить вам цілий рік!

Бо сьогодні – день змінився:
Це ж Ісус наш народився!
Ви погляньте – небо спить,
Віща ж зіронька – горить!

То ж, весело і завзято
Я несу у дім ваш свято.
Вранці, вдень і в сивій млі,
Щоб черпали з надр Землі

І здоров’я, і тепло,
Силу, мужність і добро,
Ніжність, лад, стосунки нові
І хліба й сади медові.

Хай везе у Році Новім,
Із Різдвом вас всіх Христовим!
За колядки мої дивні
Скрізь дають мені по гривні.

Але щедрість меж не має…
Хай вам Бог допомагає!

***
Колядини, колядини –
Я із доброї родини.
Як піду колядувати –
Не пускають мене з хати.

Бо господарі хороші
І колядки всі пригожі:
Про оселю та Різдво,
Щоб родило і було,

Та завжди Земля раділа,
Що Ісуса народила.
В день щасливої події
Хай збуваються надії.

Колоситься хлібна нива,
Старість щоб була щаслива,
Оженились парубки,
Вийшли заміж всі дівки.

Хай минають горе й смуток,
В дім приходить лиш прибуток.
Щастя вам у році Новім!
Із Різдвом вас всіх з Христовим!

КОЛОКОЛА
Как дорог мне церковный звон,
Когда на праздник приглашает!
Идут миряне на поклон,
Пред Богом головы склоняют.

Звенят малиной небеса,
Мигают радужной зарей.
И все мирские чудеса
Дарят нам радость и покой.

А иногда, ночной порой,
Когда звонарь бывает пьяным,
Зазвонит колокол струной
Или тальянкой серебряной.

Но тяжелее во сто крат,
Когда звонарь неосторожно
Ударит колокол в набат
И раздается гул тревожно.

Набат встревожит матерей,
Пожарников и прочих.
Стук открываемых дверей
Затихнет только поздно ночью.

Любите звон колоколов,
Как память Руси первозданной!
Они для нас – и связь веков,
И символ веры православной.

ЗУстріч Різдва Христового на міській станції юннатів
Дійові особи:
Ведучий.
Звіздар: хлопець в українській одежі з шестигранною зіркою на палиці.
Мікоша: вайлуватий хлопець в українській одежі, завжди усміхне­ний, з великою торбою через плече для подарунків.
Коза: дівчина в українській одежі з фартухом, ріжками і хвостом з соломи.
Лікар: у білому халаті з лікарською сумкою. Має великий шприц, термо­метр, ліки.
Циганка: дівчина в циганському вбранні з колодою карт для ворожіння.

Ведучий:
Закінчується переддень Різдва. Наступає святвечір – багата кутя. Ще вдень господар вніс у хату і поставив на почесне місце – покуть – дідуха, на розстелену господинею на столі святкову скатертину. Зробив кубло із сіна і поставив горщик з кутею.
В цей святковий вечір кутю називають багатою, оскільки, крім неї готують ще одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково повинні бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар.
Як тільки на небосхилі з’явиться перша вечірня зірка, всією родиною сідають за стіл.
Першим займає місце господар, а за ним – члени родини. Вважалося, що в святвечір покійні близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а відтак – залишали для них місця і ставили страви і ложки.
Вставши, глава сім’ї пропонує пом’янути покійних і запросити їх до столу. Його мова звернута до тих, хто заблукав у лісі, втопився в морі чи не повернувся з далекої дороги.
І закінчувалася словами: "Царство їм небесне, хай легенько лежиться, а нам – легенько живеться”.
Слідом за господарем, всі присутні виголошували молитву.
Наступну молитву виголошували нині сущим – усім членам родини. Їм зичать здоров’я і щастя, бажають, щоб гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва.
Після цього господар бере свічку та миску з кутею, поклонившись на чотири сторони, передає страву дружині.
Перед тим, як почати їсти, старійшина підкидає з ложки кутю до стелі – "на приплід”, друга порція – "на врожай”, третя – щоб роїлись бджолині рої.
Наступила зимова ніч – ясна, зоряна. Великий місяць велично піднявся на небо, світить добрим людям, щоб всім було весело колядувати і славити Христа. Стає так тихо, що далеко чути рипіння снігу під чоботами та валянцями колядників. В засніжених до самих димарів хатах ледь-ледь мерехтять каганчики – гостинні господарі чекають колядників. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини Новий рік.
Раптом під вікном вчувається розмова парубків, стук у вікно. Це прибула ватага колядників.
Голос ватаги:
Світло зірки небо крає!
Чи господар нас чекає?
Ось каганчик ясно сяє,
Вся родина нас чекає!
(Входить ватага на сцену і гуртом декламує):
Йшли від хати і до хати,
Де ж поділися юннати?
Ось вони. Як їх багато!
Можна вам колядувати?
(Вигуки із залу):
Можна! Будь ласка!
Звіздар:
В лісі є циганський табір,
Ми зробили в ньому гамір.
Ось циганочку схопили.
Подивіться, яка мила!
Циганка танцює і приказує:
Я танцюю та співаю,
Бо талант до цього маю.
Золотіть мою долоню –
Розповім про вашу долю.
Звіздар:
Маєм ще одну красу –
Ось погляньте на Козу.
Коза:
В мене теж є свій талант,
Але він того не варт:
Краще б ви щось подарили,
Чим з налигачем водили.
Звіздар:
З нами й лікар. Сумку має,
Тяжкохворих підіймає.
Та й за іншими слідкує,
(Тихо!) Не підходь, бо залікує!
Лікар:
Я – лєкарь-аптєкарь. Мертвих на ноги підіймаю.
Циганка:
Ой, людоньки! Щось наша Кізонька захворіла.
(Всі кидаються до Кози, а вона – голова повисла, потім зовсім – буць і впала.Циганка, що тримала її на прив’язі, прислуховується, чи вона дихає).
Циганка: Така добра тварина була – і розумна, і до харчів невибаглива. Таку б у наш сільгоспвідділ – не їсть, не п’є. Їй би тільки кленовий листочок та водички крапельку. Що ж нам тепер робити?
Звіздар: Лікаря!
Лікар: Я – лєкарь-аптєкарь і маю приватну справу, мушу платити податки, без дєнєг не маю права!
Звіздар:
Кізонька ж небагата,
А Ви складали клятву Гіппократа.
Лікар:
Гіппократ жив у достатку –
Хто брав з нього ті податки?
Всі:
Врятуйте, лікарю, Козу –
Ватаги нашої красу.
А ми ж, коли зведем рахунки,
Вам віддамо всі подарунки.
Лікар:
Ну добре, добре, вірю вам
(Хвала дарункам і козам).
(Тихо!) Дістану ліки, полікую,
Можливо, Бог дасть, і врятую.
(Лікар дістає великий шприц,наповнює рідиною і робить укол. Коза лежить нерухомо, але згодом заворушилась, підійняла голову).
Циганка:
Ожила! Наша Кізонька жива!
(Подякувавши лікарю, Циганка стьобнула Козу поводком, і вона відразу ж звелася на ноги, почала пританцьовувати. Всі присутні пішли в танок, приспівуючи).
Всі:
Хвала лікарю, хвала –
Наша Кізонька жива.
Там, де Коза ходить –
Паляниця родить.
А де її немає –
Там хліб вилягає.
Тупне де ногою –
Зернові копною.
А де Коза рогом –
Там пшениця стогом.
(Кізка, наче нічого й не сталося, буцькає до присутніх, намагається налякати всіх своїми гострими рогами).
Звіздар:
Добру ми ведем ватагу.
Нам даруйте за відвагу,
Роздивились на оклунки?
Може й так дасте дарунки?
Шум в залі:
Ні! Колядуйте!
Звіздар:
Просим вас тоді не спати,
Будем вам колядувати.
А щоб ми були спокійні,
Підберіть дарунки гідні.
( Ватага співає):
Добрий вечір тобі, пане господарю.
Радуйся, ой радуйся земле:
Син Божий народивсвся.
(Далі декламують колядки).
1.
Святий вечір, добрий вечір,
Мир українській землі.
Хай же славляться юннати,
Педагоги, вчителі.
2.
Хай же в цьому храмі родять
Знання, досвід і думки,
Школярів багато ходять
До юннатів у гуртки.
3.
Квітує сад в оранжереї
Та у дворі обіч алеї.
Живий куток щоб потіснився,
До літа слон там оселився.
4.
Щоб педагогів ви любили,
Не кривдили і не дурили.
Щоб вам вдавався кожний дослід,
І цей в житті згодився досвід.
5.
Лелеки в сад щоб прилітали,
І щоб вас люди поважали,
Завжди добро у вас велось,
Про що ви мрієте, збулось.
6.
Щоб дощі йшли на врожай,
Був щасливим весь нащ край!
Тільки станем за порогом,
Хай дається все це Богом!
7.
Ну, а нам за колядівки
Не вина і не горілки,
А цукерки або гроші –
Ви ж господарі хороші!
Може ЄВРО у вас є –
Хай господар дістає.
Щедрість же межі не має.