Читач і книга

Крізь призму перекладу
Коли читаєш книги особисто знайомих літераторів, то мимоволі чуєш голос автора, уявляєш його міміку й жестикуляцію. Однак, чи справдиться це спостереження, коли візьмеш до рук його твори в перекладі? Чи впізнаєш його стилістику в російськомовному варіанті? Про це подумалось перед початком читання збірки Юрія Кириченка «Меж сердцем и устами» (К.: Книжкова палата України, 2011).
Переклад інтимної лірики здійснив Павло Кашаєв, відомий літератор, колишній очільник Регіональної спілки письменників Придніпров’я. Його ім’я помітив метр Валентин Чемерис, коли ще жив у Дніпропетровську, й схвально відгукнувся в книзі «З любові і муки» (Дніпропетровське видавництво ВПОП «Дніпро»,1994,с.287).
Поезія Ю.Кириченка, а надто інтимна, автору цих рядків добре відома, бо ще в 1996 році мною укладений монтаж за творами Юрія Івановича «Знов тобі пишу цього листа» опублікувала дніпропетровська обласна педагогічна газета «Джерело». Це було робити неважко, адже у віршах вирізьблювався сюжет: спалах кохання, розлука, спогад про минуле після випадкової зустрічі на основі асоціації. Мимохіть порівнюєш із ліричною драмою «Зів’яле листя».
Відтоді спливло немало часу. Юрій Кириченко набагато розширив цей цикл, додав вагомий розділ, котрий умовно можна назвати «Галі»... Тому, читаючи нову збірку, навряд чи варто порівнювати її з тим викінченим сюжетом. Отож слід сприймати книжку як переосмислення й продовження теми.
Чи зумів перекладач відтворити національний подих віршів Ю.Кириченка? П.Кашаєв зберігає цю атмосферу. Наприклад, у поезії «Лесная сказка» натрапляємо на ряд українізмів: «кулиш», «пахли барвинком», «на сопилке играет», «сыч-пройдоха». Твір насичений суто українськими образами-символами, котрі прийшли до нас із фольклору. Напевне, вони не вимагають російських відповідників,бо сприймалися б як штучні новоутворення. Пригадаймо російську прозу М.Гоголя й Шевченка, насичену українізмами, що стосувалися предметів побуту. Можна із впевненістю сказати, що прямих відповідників у даному випадку просто не існує, оскільки кожен предмет в уяві читача постає як картина, явище, образ із багатьма асоціаціями. П.Кашаєв, по суті, залишає образи, створювані Ю.Кириченком, незайманими в багатьох творах: «Опоздала песня…», «Дорога общности», «Дышит степь чебрецом…»
Окремо виділяються інтимні поезії, віддалені од сюжетності, а побудовані у формі монологу або уявної розмови з коханою:
Я иду навстречу тебе,
Как навстречу заре – заря,
Как судьба навстречу судьбе,
Отсекая все якоря…
У таких віршах автор відходить од національної символіки, тому ці речі сприймаються без «прив’язки» до українського підґрунтя, а як узагальнені переживання, характерні для будь-якого народу – як східного, так і західного.
Максим Рильський підкреслював, що найважче перекладати з близьких мов. Практика показує: одне з десяти слів може збити з ритму, порушити риму, й перекладачеві слід перебудовувати всю фразу, вдаючись до інверсій. Показовою віртуозністю, на мій погляд, відзначається переклад поезії «Двое за пожаром»:
Горять ліси, посаджені любов’ю... /
Горят леса, взращенные любовью...
Форма «взращенные» не прямий відповідник, проте вдалий, що не порушує ритму.
Горить сльоза, немов суха трава... /
Горит слеза, быстрее, чем трава...
Помітне відхилення од оригіналу навіть у синтаксисі й пунктуації, але «немов трава» й «быстрее, чем трава» - образ спалаху, миттєвого горіння передано влучно.
А очі й досі моляться гніздов’ю... /
И лишь глаза все моляться гнездовью...
Невелика розбіжність у вислові «а очі й досі» й «и лишь глаза» не змінює основного поняття – теперішнього часу.
Хоч пташка – лиш у кадрі снів жива… /
Хоть пташка – только в кадрах снов жива…
Відтворено точно – слово в слово, однак із синонімічного ряду вибрано «только», відповідно до ритму.
Вважаю, що переклад удався, а це означає: як мінімум 2 000 російськомовних читачів (такий наклад книги) ознайомляться з поезіями Ю.Кириченка. Повертаючись до попереднього судження, зазначу: так, голос оригіналу не зник, а до нього долучився ще й гармонійний супровід перекладача.
Олександр Басанець, філолог, літератор.