Андрей
КРАВЧЕНКО


* * *

Из ста дорог – пройти одну,
Как трудно это, как же – мало.
Из тысячи – одну войну
К победе привести, устало.

Войти в рассвет простым ничто,
На выходе ища развязки.
За смелость высказать – почёт,
За право голоса – лишь сказки.

В рассказе дня увидеть ложь,
Но обелиск нести свой гордо.
За каждым новым взрывом – дрожь,
За каждой новой властью – морда…

В трудах ума пройти свой путь,
Душа пусть будет твой попутчик,
Когда в крови вскипает ртуть
За тех, кто путь твой сделал круче.

____________________
© Андрей Кравченко


* * *

Зі ста доріг – пройти одну,
Це важко, мало – як для кого.
Із тисячі – одну війну
Нам довести б до перемоги.

В світанок доля б привела –
І щоб вкінці була розв’язка…
За жест сміливості – хвала,
За право голосу – лиш казка.

Брехню розгледіти зумій,
Свій обеліск неси великий.
За вибухом – тремтіння й вий,
За владою – звірина пика.

Хай ум твою намітить путь
Й душа супутницею буде,
Коли в крові скипає ртуть
За тих, хто вів тебе повсюди…

______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна