Валентина

АДАМОВИЧ

* * *

Я впускаю в себя лучезарный прозрачный поток

Строк твоих и взлетаю от счастья и боли.

Как ты мог так прекрасно писать! Как ты мог

Эфемерно рождать этот свет, 

выпуская на волю.

Россыпь бисерных фраз на тетрадном листке

Меня просит читать и читать, без конца умирая.

Капля жгучей слезы заблестит на щеке...

Не уйти из твоих мне стихов –

из манящего рая.

_____________________

© Валентина Адамович

* * *

Я впускаю в себè струм рядків променистість твоїх

І зі струмом оцим я злітаю від щастя та болю.

Як ти міг так прекрасно писати! Як міг 

Ефемерно народжувать світ 

і пускати на волю.

Зошит з бісером фраз я тримаю в руці

І читаю, читаю – і сотні разів умираю.

І пекуча сльоза заблищить на щоці… 

Не піти мені з віршів твоїх – 

із звабливого раю.

______________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна