Светлана
ШАТАЛОВА


ПТИЦА, СЛУШАЮЩАЯ 
ТЕРЕБИНТОВЫЙ КУСТ

На кусте теребинтовом птица сидит 
и клюёт, что с зимы сохранилось. 
И с растеньем по-птичьи она говорит: 
"Ну прошу, окажи-ка мне милость!
Теребинт, твои ягоды очень вкусны, 
но жестки твои листья и немы.
Так проснись для весны! Раскажи свои сны. 
Как же лесу весной без поэмы! 
Теребинтовый куст, пусть ты создан без уст –
превзойди на мгновенье границы!
Я холодной зимой берегла твой покой – 
спой же песню для маленькой птицы!"
И поёт теребинт птице песню свою, 
на ветру шелестя осторожно.
Птица хочет потом стать зелёным кустом –
только это, увы, невозможно.

Я хочу прилететь и на ветку присесть 
в том лесу, что подобие рая. 
А потом теребинтом в ветрах шелестеть, 
свою лучшую песню слагая.
Стану птицей на миг, ветром или кустом; 
обернётся вдруг ягодой птица.
Всё смешается в чудном мгновении том – 
превзойдя все земные границы. 

____________________
© Светлана Шаталова


ПТАХ, ЩО ПРИСЛУХАЄТЬСЯ 
ДО ТЕРЕБІНТОВОГО КУЩА

На кущі теребінту видзьобує птах 
щось не з’їдене в пору зимову.
А прислухайся-но – і в пташиних словах 
Ти почуєш цікаву розмову:
«Твої ягоди, друже, на диво смачні, 
та жорстке і німе твоє листя. 
Прокидайся ж від сплячки назустріч весні!
Бо весні без поем не розлиться! 
Хай природа кущу дати вуст не змогла –
перетни цю обмеженість з маху! 
Я твій спокій беріг, як зима була зла, –
заспівай же тепер ти для птаха!».
Й теребінт заспівав, сам здивований цим, 
вітер ніс його спів бережливо. 
Може, й птах схоче стати кущем молодим –
тільки це (поки що) неможливо.

Ось мені вже запраглось туди, де цей птах 
в райськім лісі на гілочці висне,
в теребінт обернутись, кохатись в вітрах
і найкращу створити там пісню.
Стану птахом на мить, вітром або кущем,
навіть ягодою безборонно.
Все змішатися може весня`ним цим днем
і земні подолати кордони.

_____________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна