Эмилия

ПЕСОЧИНА

ТУТ СНИМАЮТ КИНО

Тут снимают кино: о птенцах, о собаке соседской —
И моторчик сорокой задорно стрекочет с утра...
Но пошёл объектив кочевать по забытым сусекам,
Переплыв из сегодня в такое живое вчера...

Крупный план: молча жизнь бьётся лбом о стекло безнадёги,
Проверяя на прочность прозрачную нашу броню.
Псы-года исчезают, как в розовой пасти хот-доги,
А топорик реальности рубит мечты на корню.

Эпизод: берег моря, ракушки на ржавой жаровне.
На огне беззащитно распахнуто створок нутро.
Малый мягкий мирок раскалённой железке не ровня,
И чернеет, обуглившись, плоти добытой ядро.

Дубль три: удаление города — места рожденья.
Самолётный разбег уменьшает его до нуля.
Операция длится четыре тягучих мгновенья.
Йодом выжжен покров на души обнажённых полях.

Переснять эти слёзы! Так много пролито? Не верю!
Наезжай на улыбку, морщины смущенного рта!

Повторите опять: ноги вверх, перевёрнутый велик,
А вокруг ни души...
Да... Нигде никого... Пустота...

Молодцы! Хорошо! Зарядите катушку по новой!
Грим старенья смените на юную кожу лица!
Эй, актёры, не спите! Работайте, пани-панове!
Этот фильм мы сегодня обязаны снять до конца.

Что с массовкой? Где танки? Где краски багровой цистерна?
Кто из драного шланга дождями смывает следы?
Напортачили, блин! Все неверно и недостоверно!
Всё сначала! Да, братцы, напрасны все ваши труды!

Тут снимают кино: из гнезда вдруг птенец выпадает,
И собака над ним застывает в последний момент...
Самолётик-душа над закатною рощей летает...
Всё! Отснято! Спасибо! Закончили!
Титры.
The End.

___________________
© Эмилия Песочина

ТУТ ЗНІМАЮТЬ КІНО

Тут знімають кіно: про пташаток, про пса-люболюда – 
Й стрекотанням сорочим моторчик задумливість рве…
Та пішов об’єктив кочувати по всіх по усюдах,
Перепливши з сьогодні у вчора, таке ще живе…

Крупний план: лобом б’ється життя в безнадію убогу,
Нашу міць перевірити прагнучи в даний момент.
Пси-рокú пропадають, як в пащі рожевій хот-доги,
А сокирка реальності мрії вирубує вщент.

Епізод: берег мòря, жаровня, на ній черепашки. 
На вогні розщепилось беззахисне стулок нутро.
На гарячім залізі не втримався світ горепашний,
І чорніє, обвуглившись, плоті добуте ядро.

Дубль три: віддаляється місто появи на світі.
Літаковий розгін його зменшує аж до нуля.
Епізод цей триває чотири розтягнуті миті.
Йод спалив у душì всі оголені чисті поля. 

Перезняти ці сльози? Їх стільки пролилось? Ой леле!
Наїжджай на ніякові зморшки краєчками рта! 

Повторіть-но ще раз: ноги вгору, повалений вèлик,
А навколо нікòго…
Так-так… Ні душì… Пустотà…

Молодці! Дуже добре! Бобину міняйте – і знову!
Грим старіння змініть на овал молодого лиця!
Гей, актори, не спати! Працюйте, панì та панове!
Фільм цей ми зобов’язані зняти увесь до кінця.

Де масовка? Де танки й багрової фарби цистерна?
Хто з подертого шлангу дощами змиває сліди?
Все зіпсовано, чорт! Все відсняте – неправда і скверна!
Все спочатку! Ех, браття, даремні всі ваші труди!

Тут знімають кіно: пташеня із гнізда випадає,
І собака над ним застигає в останній момент…
І душа-літачок над захìдним гайочком літає…
Все! Відснято! Спасибі! Закінчено!
Титри.
The End.

____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна