Николай

ДИК

* * *

Человек без памяти – яблонь пустоцвет:
кроной похваляется, а плодов-то нет.
Что ему вчерашнее, лишь бы он звучал…
Сброшены швартовые, позабыт причал.

Отправляясь в плаванье утром за моря,
не стирай из памяти дни календаря:
без истоков прошлого сложно на пути
ключ от понимания сердцу обрести.

Не цветы на яблоне, а её плоды
пригодятся на зиму, как итог страды.
Остаются в памяти добрые дела,
пустоцвет же к осени догорит дотла…

______________

© Николай Дик

* * *

З пустоцвітом яблуня – пам’ять хто згубив:
кроною хизується, та нема плодів.
 Він вчорашнім нехтує, тільки б сам звучав…

Швартуватись нìкуди, бо пропав причал.

В плавання відправившись вранці за моря,
не стирай із пам’яті дні календаря:
 без джерел минулого шляхом до мети

важко ключ до розуму серцю віднайти. 

Не квіткú на яблуні, а врожай плодів
взимку допоможе нам результатом жнив.
В пам’яті лишаються назавждú ділà –
після лìта пустоцвіт догорить дотла…

______________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна