Валентина

АДАМОВИЧ

* * *

Пожелала тебе быть счастливым и снова любить
И стекла по стене,
Телефон
Уронив
На бетон.
Он сфальшивил, в сердцах выдавая обиженный стон,
И замолк, не посмев хриплой нотой опять возразить.

Кто увидит кровавое месиво вместо души?
Только мне, не застыв,
Эту ночь
Предстоит
Превозмочь.
Повисая на стрелках часов, не пытаясь помочь,
Будет время останки мечты, не стыдясь, ворошить.

_____________________
© Валентина Адамович

* * *

Побажала тобі знову щастя знайти та любов
І по стінці стекла, 
Й телефон 
Полетів 
На бетон.
Імітуючи стогін, сфальшивив в серцях телефон
І затих, не посмів заперечити скривджено знов.

Хто в кривавому місиві душу побачить і біль?
Лиш мені, не застигнувши,
Треба
Цю ніч
Перейти.
Не збираються стрілки годинника допомогти - 
Час обтяжує їх і з’їда рештки мрій, наче міль.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна