Николай

ДИК

* * *

Нам не дано предугадать,
что ожидает нас в пустыне –
сплошные слёзы и унынье
или святая благодать.
И всё равно идут вперёд
по обжигающим барханам
с тяжёлой ношей караваны...
Куда – никто не разберёт.
Перемещаются мечты,
на поводках за ними – души,
а что же надобно идущим,
не объяснят ни я, ни ты.
Видать, в пустыне суждено
найти одним истоки счастья,
другим, на личное несчастье,
всю жизнь искать своё руно.

_______________

© Николай Дик

* * *

Заздалегідь не можна знать,
що у пустелі нас зустріне –
чи прикрих сліз лиття невпинне,
чи чиста Божа благодать.
І все ж протоптують сліди
через розпечені бархани
із тягарями каравани…
Й ніхто не відає – куди.
Ще мріям треба йти та йти,
за ними й душам, ніби вівцям,
а що ж потрібно цим мандрівцям,
не знаємо ні я, ні ти.
В пустелі, певно, цій дано
одним знайти джерèла щастя,
а іншим – вдасться чи не вдасться –
весь вік шукать своє руно.

_____________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна