Николай

Дик

* * *

Под каблуком безжалостных времён
прожитый час становится несносен.
Летит листва, а ты ещё влюблён
в свою весну, смотрящую на осень.

День сентября июльского мудрей,
но и ему не избежать заката.
Наступит ночь и света фонарей
весне ушедшей будет маловато.

Грядёт пора каминных вечеров.
На Покрова припудренная стужа
предъявит иск, под сердце уколов,
и ремешок затянется потуже.

Но ты не прочь укутывать весну
в свои мечты и, усмиряя холод,
доказывать морозу-ворчуну,
что кто влюблён, тот и зимою молод. 

_______________
© Николай Дик

* * *

Під каблуком часів давно вже щез
години слід, жорстокої, мов оси.
Злітає листя, ти ж кохаєш ще
свою весну, щò дивиться на осінь.

День вересня рахунки з літом звів,
але ж і він колись себе допалить.
Настане ніч, і світла ліхтарів
весні торішній буде вже замало.

Камìнних вечорів близький вже час.
Запросить Покровà мороз завзятий
і стане позиватися на нас,
і доведеться пояс затягати.

Та ладен ти закутати весну
у мрії й, холод стримуючи стрімко,
доводити морозу-бурчуну,
що люблячий не постарів і взимку.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна