Я ОТМОЛЮ ТВОИ ГРЕХИ

Нина
ХМЕЛЬНИЦКАЯ
(Николь Нешер)

ВИВАТ, ЛЮБОВЬ

Приближаемся, чтобы встретиться!
Евгений Орел

Приближаемся мы, чтобы встретиться
Через годы – от севера к югу.
Ветряные повержены мельницы.
Вскачь несёмся по вешнему лугу.

Ключ от счастья – в зелёном апреле,
Где фиалки пьянит аромат,
Соловья вдохновенные трели.
Я Любви восклицаю: Виват!

МИГ СЧАСТЬЯ

Я отмолю твои грехи, и ты воскреснешь!
Сольются с музыкой слова и станут песней.
Рассветом сменится закат, а холод – зноем.
Я знаю: счастья миг один – всей жизни стоит!

НА ЧТО ЖЕ УПОВАТЬ?

Смятение души. Духовная простуда.
Горчит полынь-трава... Разбитых пазлов груда.
Картинку не собрать – цветет на флаге лживость.
На что же уповать: на кару или милость?
Подвал или чердак? Ручей или болото?
Смирению – позор! Сизиф, кончай работу!
Заклятые враги – в былом родные братья...
Нож в спину или мир? Фальшивые объятья...
Земной весенний рай истоптан сапогами...
Кто мог предугадать, что ЭТО БУДЕТ С НАМИ?

____________________
© Нина Хмельницкая

ВІВАТ, КОХАННЯ

Наближаємось, щоб зустрітися!
Євгеній Орел

Наближаємось ми, щоб зустрітися
Крізь роки? на шляхах необманних.
Вже млинам вітряним не крутитися.
Ми гарцюємо лугом весня'ним.

Ключ від щастя – у квітні зеленім,
Де фіалки п`янить аромат,
Солов`їні розливи натхненні.
Я Коханню гукаю: Віват!

МИТЬ ЩАСТЯ

Я помолюсь за тебе – ти воскреснеш дійсно!
Словá і музика зіллються – й вийде пісня.
Перéйдуть в спеку холоди, а вечір – в ранок.
I за життя ціннішою мить щастя стане.

НАДІЯТИСЬ НА ЩО?

Сум'ятиця душі?. Мій дух зазнав застуду.
Гірчить полин-трава… Розбитих пазлів груда.
Картинку не збереш – на прапорі брехливість.
Надіятись на що: на кару чи на милість?
Горище чи підвал? Струмочок чи болото?
Сумирності – ганьба! Сізіфе, кинь роботу!
В ворожість перейшло братерство монолітне…
Чи в спину ніж, чи мир? В обіймах фальш помітна…
Земний весня'ний рай ущент розбитий хамом…
Хто міг передректи, що ТРАПИТЬСЯ ЦЕ З НАМИ?