Сергей

ДУНЕВ

СВЕРСТНИКАМ

Согласитесь со мною, наверно, едва ли,
Но, мне кажется, жизнь ещё в самом начале,
Ещё много чего нам постичь предстоит.
Оттого и душа постоянно болит.

Ей никак невдомёк: если столько здесь дел,
Почему тогда срок такой малый у тел?
Почему, если в путь такой трудный послали,
То гарантию прочности телу не дали?

И терзается, бедная: жизнь впереди,
А костюмчик – того – весь расползся, гляди…

________________

© Сергей Дунев

ОДНОЛІТКАМ

Ви зі мною погодитесь, мабуть, навряд чи,
Та життя починається тільки, я бачу,
Ще чимало чого треба нам зрозуміть.
Через це і душа нам постійно болить.

Не второпа вона: якщо стільки в нас діл,
То чому тоді термін маленький у тіл?
І чому, якщо в путь вже важку нас послали,
То гарантію міцності тілу не дали?

От і мучиться: доля ще рветься кудись,
А костюмчик – того – весь розлізся, дивись…

______________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна