Владимир

СПЕКТОР

* * *

Всенародно известными стать не дано современным поэтам.
Их слова вылетают, как птицы в окно, и – без ответа.
Маломощны их книги, как Даймлер и Бенц в самом начале,
И, к тому же, утерян терновый венец. Вы не встречали?
Боже, как сладко услышать: «Поэт…» Мыслей властитель.
Это вопрос или сразу ответ, глупый, простите…
Сколько их, сколько их!.. В каждом селе. Город, подвинься.
И не поймёшь – мысли их на челе или на джинсах.
Но и безденежью наперекор, пишут и пишут…
Сносят судьбы не укор – приговор, как сносит крышу.

___________________
© Владимир Спектор

* * *

Всенародно відомими стати не можна поетам сучасним.
Їхнє слово в вікно виліта, ніби пташка, – і гасне. 
Анемічні книжки в них, як Даймлер і Бенц, коли починали,
Й загубили до того ж терновий вінець. Не зустрічали?
Боже, як солодко чути: «Поет…». Дум наших влáдар.
Це запитання чи відповідь зразу, дурість і вада…
Скільки ж їх, скільки!.. По селах. Місто, ти бачиш?
І не второпать, чи думка в них на чолі – чи на джинсах моднячих.
І безгрошівˋя їм не зупин, пишуть всупереч діям-подіям…
Зносять від долі і докір, і вирок, як зносить дахи їм.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна