Николай ДИК

* * *

Опуститься в слезах на колени,
у Всевышнего вымолить милость…
Но зазнайству от приторной лени
избавляться пока и не снилось.
От гордыни избавиться сложно,
если смотришь на мир с пьедестала –
кто обвешан коварством и ложью,
тем замаливать грех не пристало.
Время рушит любые фасады,
аргументы, ступени и плиты.
Небесам совершенно не надо,
чем внизу постаменты обвиты.
Зарубцуются рваные раны,
что на сердце, душе и на теле.
На бессмертность надеяться рано,
если в камне под небо взлетели.
Разобьются о жизнь аргументы
и заставят упасть на колени
в полушаге от финишной ленты,
ожидая грехов искупленье.

______________
© Николай Дик

* * *

Опуститись в сльозах на коліна, 
попросити у Господа милість…
Та позбутися лінощів чинних 
не бажа лю̀дська зарозумілість.
Хто з гординею прагне у висі, 
хто на світ погляда з пˋєдесталу, 
хто з брехнею й підступністю зрісся, 
тим замолювать гріх не пристало.
Час фасади на друзки ламає, 
він руйнує і сходи, і плùти.
Небу значення зовсім не має, 
чим внизу постаменти обвито. 
Зарубцюються будь-які рани 
на душì, і на серці, й на тілі.
На безсмертність надіятись рано, 
якщо в камені вгору злетіли. 
Западуть аргументи до строку, 
й на коліна впадуть ліліпути, 
не дійшовши до фінішу кроку, 
щоб гріхів дочекатись спокути.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна