Ирина

БУЛАХОВА

Галатея

Ах, этой нежной шеи поворот,
плеч мраморных какой рисунок чистый!
Небрежно локон падает волнистый
из собранных в копну густых волос.

Так беззащитна линия ключиц
и так изящны узкие запястья!
Когда сменилось восхищенье – страстью?
Как будто взгляд живой из-под ресниц…

Привиделось. Стеснение в груди.
Как совершенна ты – моё творенье!
Опять движенье? Дрогнули колени,
и тихий голос молвил: – Подойди. –

Неужто мог тебя создать резец?
Застыл, как столб, вперёд шагнуть не смея…
Ты послана мне небом, Галатея!
Кто для тебя я – муж, отец, Творец?

________________
© Ирина Булахова

Галатея

Ох, як мене бентежить шия ця
та мармурових плеч малюнок чистий!
Як легко пада локон гонористий
і тулиться так ніжно до лиця!

Привабливий запˋясть політ легкий
і лінія зворушлива ключиці!
Змінився захват пристрастю – коли це?..
Неначе погляд ожива з-під вій…

Привиділось. (Чи довго до біди?)
Моє створіння – ти така невинна!
Та що це? Ворухнулися коліна,
і тихий голос мовив: – Підійди. –

Невже тебе зродити міг різець?
Як близько бачу, як люблю тебе я…
Дана мені ти небом, Галатеє!
Хто я для тебе – батько, муж, Творець?

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна