Сергей

ДУНЕВ

ОКТЯБРЬСКИЙ ДИПТИХ

1.

На ветру, на осеннем таком,
Холодком весь пронизан, как током,
Ощущаю себя я листком,
Что дубок обронил ненароком…

2.

Молить о чём-то бесполезно.
Всему свой срок, и час придёт –
Сорвёт тебя, как лист, и бездна
В свои объятья позовёт.
И пусть паденье неизбежно, –
Но как
           пленителен
                               полёт!

_________________
 © Сергей Дунев

ЖОВТНЕВИЙ ДИПТИХ

1.

На вітру, що жовтавість гребе, 
 Холодком весь просякнутий мжистим, 
 Відчуваю листочком себе, 
 Що дубок обронив ненавмисно…

2.

Що ласку клянчити Господню…
 Настане строк у зміні літ –
 Як лист, зірвéшся ти, й безодні
 Тебе обійме моноліт.
 Цього уникнуть ми не годні, –
 Але ж
            як зваблює
                               політ!

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна