Анатолий КУЛИШ. Переверну чернильницу случайно...

Переверну
чернильницу случайно –
зальют полнеба
брызги синевы,
и фонари букетом
розы чайной
затеплятся
средь вылегшей травы.

Бесцветной мыслью
разбросаю звёзды –
созвездия сольются
в белый стих:
провиснет на странице
тёрпкой гроздью
испуганно-минорное
"прости"...

Возьму из пазла детства
промокашку.
Подумаю:
а взял её зачем?
Смокнуть и вытереть
возможно помарашку,
но неба синь
не вывести ничем...

03.09.2016
-------------

Переклад на укр. мову Валентини ЛИСИЧ:

 ПЕРЕВЕРНУ ЧОРНИЛЬНИЦЮ НЕВМИСНО

Я зачеплю
чорнильницю невмисно –
І бризками
заллє півнеба вмить.
Троянди-ліхтарі жовтаві
злісно
Зажевріють серед трави,
що спить.

Порозкидаю я бездумно зорі –
У білий вірш
зливаються світи.
Провисне на сторінці,
мов в узорі,
Мінорно-перелякане
"прости!"...

Візьму з дитинства пазла
промокашку.
Навіщо брав?
Ех, думав казна-чим!
Бо можна стерти
помилку дивацьку,
Та неба синь
не вивести нічим...

09.03.2019