Михайло

ЛЄЦКІН

* * *

Ну, що ти впер сумний свій погляд
В якийсь невидимий предмет?
Ще ж бˈється знамено на щоглі,
Й життєвий тягнеться сюжет.

В душί ще чути полихання
Святого Божого вогню…
Що, не дає плодів кохання?
Але ж цвіте у славу дню!

Що, відійшли в минуле ласки?
Але ж минуле не пройшло –
Пригадуй чарівної казки
Солодке та незмите тло.

Посохли деякі прикраси
На кипарисові подій.
Та поки чуєш ти: «Михасик…», –
Пожди, друзяко, не старій!

_________________

© Михайло Лєцкін

* * *

Ну что ловить печальным взглядом
Недосягаемый предмет?
Ещё знамёна виться рады,
И льётся жизненный сюжет.

И всё полней душа с годами
Святого Божьего огня.
И хоть любовь скудна плодами,
Зато цветёт во славу дня!

Хоть прошлое уносит ласки,
Пережитое не прошло.
Припоминай волшебной сказки
Былую сладость и тепло.

И что – усохшие детали
На кипарисе бытия?
Покуда слышится: «Михайлик…», –
Не старится душа твоя.

___________________________________

© Перевод с украинского Ирины Юрчук