Николай
ДИК

* * *

Когда стихи заточены на грусть,
слезами строк пронизывая душу,
резона нет зубрить их наизусть.
Куда полезней научиться слушать
сердцебиенье брошенной мечты,
печальный стон неразделённой страсти,
последний вздох вчерашней суеты
вокруг надежд, затравленных напастью.
Неважно, сколько этим строчкам лет,
кто написал и возраст покаянья,
куда важнее разгадать секрет,
как удаётся теребить сознанье
одной строке, заточенной на грусть…

_______________
© Николай Дик

* * *

Як в віршах повно почуттів сумних,
а сліз в душì – немов у час спокути, –
який резон зазубрювати їх?
Куди корисніше навчитись чути
серцебиття невиношених мрій
і стогін недосягнутого щастя,
вчорашніх прагнень віддих нелегкий
навкруг надій, поганьблених напастю.
Дарма, якого віку цей куплет,
хто написав, чим автор винуватий, –
куди значніше розгадать секрет,
як це вдалось сумління катувати
одним рядком,заточеним на сум…

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна