Подарив тепло надежды...

Виктория

АБРАМОВА

РАЗМЫШЛЕНИЯ

Чашка кофе на рассвете,
Череда прогорклых мыслей:
Сколько подлости на свете,
Бессердечья недомыслий.

У людей непониманье,
Что играть с душою подло,
Чтя собой лишь любованье –
Мир бездушных столь расчётлив!..

Овевает ароматом
Чудодейственный напиток,
И в рассвете розоватом
Затерялся дум избыток...

Новый день взошёл с зарёю,
Подарив тепло надежды...
Я в ладу опять с собою
И приветлива, как прежде!

____________________
© Виктория Абрамова

РОЗДУМИ

Чашка кави на світанку,
Череда думок прогірклих:
Скільки бруду пре до ґанку,
Безсердечностей незниклих.

У людей нерозуміння,
Що з душею грати підло,
Лиш себе любити вміння –
Це тавро бездушне бидла!..

Обгортає ароматом
Кавовий напій казковий,
І у світанкових шатах
Загубилась дум основа…

День новий печаль загоїв
І знайшов надіям нішу…
Знову я в ладу з собою
Та привітна, як раніше!