Сергей

ДУНЕВ

* * *

Какая это радость всё же –
Увидеть снова утром Божий
Мир, засиявший на рассвете,
Услышать песни птичьи эти
(Вернее – трескотню сорочью),
Почти не спав минувшей ночью…
Под крепкий кофе, сигарету,
Вобрав душою прелесть эту,
Вдруг вдохновенье ощутить
И осознать, что значит – жить.

________________
© Сергей Дунев

* * *

Ах, як це радісно та гоже –
Побачить знову вранці Божий
Світ, що̀ засяяв на світанку,
В пташину вслухатись морзянку
(А це, точніше, тріск сорочий)
Після невиспаної ночі…
Під сильну каву, сигарету,
Ввібравши всю цю оперету,
Натхнення раптом ухопѝть
І зрозуміть, що̀ значить – жить.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна