Одну дорогу нам судьба сулила…

Сергей

ДУНЕВ

* * *

Мы слов не помним –
                         помним звуки.
Мелодия –
                  она жива.
Коль сбережём,
                         то наши внуки
Напишут
               новые слова.

* * *

Не пам’ятаєм слів –
                        лиш звуки.
Мелодія –
                  вона жива.
Колись на неї
                        наші внуки
Нові придумають
                              слова.

* * *

Жизнь, ни мало и ни много,
Это – к Господу дорога.
Подтверждается веками:
С распростёртыми руками
Встретит, как бы ни был плох.
Что сумел и что не смог,
Всё учтёт. На то и Бог.

* * *

Суть всього життя людсього –
Це до Господа дорога.
І підтверджено віками:
З розпростертими руками
Стріне, хоч який ти лох.
Чи ловив ти, ледар, блох,
Чи трудивсь, врахує Бог.

ТРИПТИХ

1.

Хочется жить.
Помирать мне
Не хочется.
Буду любить.
Боюсь
Одиночества…
Благослови,
Дай мне силы
На творчество.

2.

Идти поврозь уже не суждено –
Одну дорогу нам судьба сулила.
Теперь навеки мы с тобой одно,
Ведь нас сама любовь соединила.

3.

Нерасторжима наша связь с тобой –
Душа родную душу всюду чует.
Ничто не встанет на пути стеной,
Ведь для любви преград не существует.

ТРИПТИХ

1.

Хочеться жить.
Мені смерті
Не винести.
Буду кохати.
Боюсь
Самотинності…
Благослови,
Щоб творив
Лише цінності.

2.

Тепер нас вже ніщо не розімкне –
Одну дорòгу доля нам послала.
З тобою ми тепер повік одне,
Бо нас самé кохання поєднало.

3.

Ніщо з тобою нас не роз’єдна –
Душа повсюди рідну душу чує.
Наш шлях уже не перетне стіна,
Кордонів для кохання не існує.

* * *

Ни шороха, ни шелеста, ни свиста –
Февральская сквозная немота.
И небо над землёю снова виснет
Куском сырого серого холста.

Час ожиданья наступил в природе.
Час ожиданья – в трепетной душе.
Казалось бы, ничто не происходит,
На самом деле – деется уже.

_______________
© Сергей Дунев

* * *

Ні шурхоту, ні поруху, ні свисту –
Задумливість лютнева мовчазна.
І небо над землею знову висне,
Як сірий шмат сирого полотна.

Очікує чогось природа строго.
Очікує й душі тремтливий стрій.
Здавалося б, не відбулось нічого,
Та щось вже відбувається у ній.