Игорь
МАРКЕС

* * *

                                                      Ирине Маркес
 
Уставшая женщина. Дождь за окном…
На плечи наброшенный плед – лишь бы грело.
На улице сумерки, но не темно,
И капли ползут по стеклу то и дело…

На улице сумерки. Мимо плывут
Зонты, огибая друг друга и лужи.
Туда, где улыбки, веселье, уют,
Где пахнет прованскими травами ужин…

Туда, где никто не сидит у окна,
За каплею каплю считая минуты,
Где старым котом не урчит тишина,
Что жил здесь когда-то как будто…

Где память не бродит в ночи по пятам,
Сдружившись с бессонницей, словно нарочно.
Где ветер кружит по вишнёвым дворам
Манящей весеннею белой порошей…

…Уставшая женщина. Дождь за окном…
На плечи наброшенный плед – лишь бы грело…

_______________
© Игорь Маркес

* * *

                                                      Ірині Маркес
 
Натомлена жінка. Погода з дощем…
Накинуто плед, щоб зігрітись, на плечі.
На вулиці присмерк, та видно іще,
І краплі по шибці стікають у вечір…

На вулиці присмерк. Триває забіг
Вогких парасольок калюжам назустріч.
Туди, де веселощі, радість і сміх,
Вечеря із трав провансальських та устриць…

Туди, де ніхто під вікном не сидить,
Рахуючи краплю по краплі хвилини,
Де тиша старезним котом не урчить,
Що нібито жив тут колись доброчинно…

Де дружно з безсонням гуля по ночах,
Немовби навмисно з`єднавшися, пам`ять.
Де вітер кружля по вишневих дворах
І білим весня̀ним розквітченням манить…

…Натомлена жінка. Погода з дощем…
Накинуто плед, щоб зігрітись, на плечі…

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна