Андрей
КОРОВЁНКОВ (1955-2022)
 

Я напишу...
 
Я напишу десяток строчек,
Добавлю капельку души...
Пусть не совсем разборчив почерк,
Не слишком рифмы хороши.

Пусть ритм отнюдь не идеален.
Но стих родился. Он – реален.
Он как бы сам собой возник
Из ничего, в единый миг.

Не надо комкать разговор
И осуждающе, в упор,
Смотреть на строчки в укоризне.

Не хмурьте брови, как на тризне.
Написан стих. Своею жизнью
Живёт он с этих самых пор.

____________________
© Андрей Коровёнков

Я чотирнадцятьма рядками…
 
Я чотирнадцятьма рядками
Душі̀ частинку передам…
Хоч почерк в мене і не самий,
Та рими будуть милі вам.

Хай ритм не вельми ідеальний –
Вірш народився. Він – реальний.
Він самостійно взявся жить
З нічого, у єдину мить.

Не варто всюди, тут і там,
Все зводити на осуд нам,

В рядках шукати недоречне.

Не треба тут нам ран сердечних.
Вірш створений. Він безкінечно
Віднині буде жити сам.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна