Юлия
ОЛЬШЕВСКАЯ
 

ТУГИМ БУТОНОМ ЧАЙНОЙ РОЗЫ
 
Тугим бутоном
 чайной розы
 Распустится ль –
 сентябрьский полдень…
 …Иль дрогнет –
 дремлющею гроздью –
 Вином причастия
 наполнен…
 Готовый к
 Жертвоприношенью
 И став Вечери тайной –
 сутью…
 …Весь сад –
 смиряясь со вторженьем –
 Небес
 бушующею ртутью
 Пронизан…
 Иль не уходила
 Из сада осень-
 сновиденье…
 Сокрыта
 дремлющая сила
 В костров языческих
 горенье,
 Круженье листьев
 безымянных,
 В расцвете не принявших
 славы…
 И – в лунных росчерках
 туманных,
 Лесов –
 гербарий величавый
 Вдруг высветивших…
 Станет осень
 Раскаяньем –
 иль покаяньем,
 Букет из роз
 под ноги бросит,
 Или попросит
 подаянья…
 По-барски ли,
 не зная меры,
 Весь путь усыплет
 медяками…
 …Минуя времени
 барьеры,
 Она идёт,
 разжегши пламя
 Заката.

P.S. ...и кто б мог подумать, что это уже – из разряда легенд...

___________________
© Юлия Ольшевская

ТРОЯНДИ ЧАЙНОЇ БУТОНОМ

Троянди чайної
 бутоном
 Чи день
 розквітне вересневий…
 …А чи здригнеться
 сонним гроном –
 Вином причастя
 полудневим…
 Уже готовий
 до офіри,
 Став Тайної вечері
 суттю…
 …Весь сад –
 зі вторгненням у мирі –
 Небес
 розбурханою ртуттю
 Пройнявсь…
 Чи не перебродило
 В саду осіннє
 сновидіння…
 Прихована
 дрімотна сила
 В багать язичницьких
 горінні.
 Кружляє листячко
 незгасно,
 При силі не прийнявши
 слави…
 В зигзагах місяця нея̀сних,
 Які –
 гербарій величавий
 Лісів розкрили…
 Осінь стане
 Розкаянням –
 чи покаянням,
 Букет троянд в
 ногах пов`яне,
 Вона ж попросить
 подаяння…
 Чи, наче пан,
 саф`янці взувши,
 Весь шлях засипле
 Мідяками…
 …Бар`єри часу
 проминувши,
 Йде осінь,
 палить до нестями
 Вогонь захо̀ду.

P.S. …і хто б міг подумати, що це вже – з розряду легенд…

 _______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна