Сергей
ДУНЕВ
 

* * *

Я был в лесу, знакомом мне насквозь,
И в каждом стебелёчке чуял душу,
И, задыхаясь от внезапных слёз,
Малейший шорох в подлиннике слушал.

Мне не мешали – просто повезло,
Что никого не оказалось рядом.
Я жадно пил осеннее тепло,
И счастлив был, что прятать слёз не надо.

_______________
© Сергей Дунев
 

* * *

Я був у лісі. Це знайомий ліс,
Тут рìдні всі травиночки привʹялі,
Я задихнувся тут від щирих сліз
І кожен шурхіт чув в оригіналі.

Мені не заважали – таланить,
Що я тут сам до всіх рослин припʹятий.
Я жадібно спивав осінню мить,
У щасті, що не треба сліз ховати.

________________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна