Михайло
ЛЄЦКІН
 

* * *

Є в осені і дивні чуда,
І прибамбасики свої.
Я ж вільно почуватись буду
В її неспішній течії,

В її пістрявім різнобарв’ї
З її – хай інколи – дощем,
А інколи і в густохмар’ї,
З яким приходять сум і щем.

Длань осені ледь-ледь торкну я,
Вклонюсь ставку, мов вітражу, –
І руку їй запропоную…
А серце ще побережу.

_________________
© Михайло Лєцкін

* * *

У осени есть красок чудо
 И ворох шуток и забав.
 Я вольно пробираться буду 
 Меж многоцветия дубрав –

 В её неспешное теченье,
 Под шум дождя, что льёт в строку,
 Угрюмых туч нагроможденье –
 Что прогоняют грусть-тоску...

 Сражённый осени талантом,
 Я у пруда, на берегу,
 Ей руку предложу галантно...
 Но сердце я поберегу.
 
____________________________________
© Перевод с украинского Ирины Морих