Михайло
ЛЄЦКІН
 

ТА ВСЕ КОРТИТЬ
 (Сонет)

Блукаю в присмерках твоїх
І так боюся заблукати.
І час сповільнює свій біг,
Стирає позначки і дати.

А я вже ледь не збився з ніг
І, ніби в чомусь винуватий,
Шукаю той місток дощатий,
Що довести до тебе б міг…

Та час пройшов отих мостів,
Які я в юності мостив
Для спілкування з серцем юним.

Тепер все зріле, все всерйоз…
Та все кортить в годину гроз
Свободу дати нìжним струнам.

_________________
© Михайло Лєцкін



 НО ВСЁ НЕЙМЁТСЯ
 (Сонет)

 Блуждаю в сумерках твоих
 И опасаюсь заблудиться.
 Бег времени почти что стих,
 Стирает знаки, даты, лица...

 А я едва не сбился с ног
 И, будто в чём-то виноватый,
 Ищу я мостик тот дощатый,
 Что привести к тебе бы смог...

 Но вышло время тех мостов,
 Что в молодости был готов
 Мостить для встречи с сердцем юным.

 Теперь всё вызрело всерьёз...
 Но всё неймётся среди гроз
 Сыграть свободу нежным струнам.

 ____________________________________
© Перевод с украинского Ирині Юрчук