Надежда
ФУРЗЕНКО

 
СЕКРЕТЫ ПАМЯТИ
 
Забываются контуры, запахи, краски и звуки.
Каждый день, нас волнуя, уходит, как солнце в закат.
Об ушедшем не стоит грустить, опуская вниз руки.
Это твой мозаичный, запрятанный временем клад.

Забываются даты, события, годы и люди,
И детали, которые выткали жизни панно.
Остаются мгновенья, которые искренне любим –
Их стереть, зачеркнуть, растворить и забыть не дано.

Забываются рвы и ухабы пройдённой дороги,
И пунктиры маршрутов прикрыты туманом давно,
Но до мелочи помнишь дорогу к родному порогу,
Вернисажи сосновых лесов и полей полотно.

Забывается то, что не тронуло чуткого сердца,
И во что не вложилось любви и большого труда.
Но рождённое от доброты, красоты и усердья
Не смывают дожди, оставляя следы навсегда.

___________________
© Надежда Фурзенко


ТАЄМНИЦІ ПАМ'ЯТІ

Забуваються контури, запахи, фарби і звуки.
Днів вервечки хвилюють нас й гаснуть у золоті фарб.
За минулим не треба тужить, опускаючи руки,
Бо це твій мозаїчний, у часі захований скарб.

Забуваються дати, події, епохи і люди,
І деталі, що виткали ціле життєве панно.
Залишаються миті... Їх серце повік не забуде,
І закреслити їх чи позбутися – нам не дано.

Забуваються вирви, що стрілись колись на дорозі,
І пунктири маршрутів, покриті туманом давно,
Та до рідного дому ти стежку забути не в змозі,
Як не можеш забути лісів і полів полотно.

Забувається те, що твого не торкнулося серця,
І ладу там, де в душах немає любові, не жди.
Та народжене від доброти і краси не минеться,
Це не змиють дощі, залишивши сліди назавжди.
 
__________________________
© Ольга Мусієнко, переклад