Дмитро Щербина

Переклад з білоруської

Сяржук Соколов-Воюш

СОНЕТ
солідарності з Володимиром Некляєвим
і тими творцями, що стали поруч

Ніхто поета гнути не здола.
Усяк поет хоч трохи та політик.
Лиш Бог віддасть йому за всі діла,
А Бог — читач. Читач… і часом критик.

Поета ви в ярмо не впряжете
Ні кулаком, ні києм, ні кастетом.
Лиш Час поета згубить, а проте
І Час не владарює над поетом.

Пломіння рим не знає перешкод,
А образи немов коханців очі…
Рядки летять у мозок та гуркочуть…

І, даючи усесвітові ладу,
Поет римує волю і народ,
Тоді як їм не суголосить влада.




Оригінал:

Сяржук Соколов-Воюш

САНЭТ
салідарнасьці з Уладзімірам Някляевым
і тымі творцамі, які сталі побач

Ламаць паэта вам не па зубох.
Паэта, хоць крыху, заўжды – палітык.
Судзіць паэта можа толькі Бог,
А Бог – чытач. Чытач... і часам – крытык.

Паэта нельга ўціснуць пад абцас.
Адсюль дубінка, і кулак пры гэтым.
Паэта зьнішчыць можа толькі Час,
Але і Час ня ўладны над ПАЭТАМ.

Палаюць рымы. Б'юць, як кулі, ў лёт,
А вобразы, як вочы закаханых...
Радкі ў памяць рвуцца несьціхана...

І цэлы сьвет даводзячы да ладу,
Паэт рымуе волю і народ,
Як зь імі не рымуецца ўлада.


4 траўня 2011 г.
Бэрнардаў гасьцінец.

Публікацію підготувала Л.Цай