Іван Переверзін

Переклад Любові Цай

Ось геній – перед ним хай не обніме нас
оте глибоке, наче прірва, хвилювання,
коли не годні осягти ми без прикрас
ні глибини очей, ані краси казання.

Він Божим посланцем з небес до нас приспів
у грізний час негод і лютої розпуки,
замало буде нам атра́менту* і слів
аби списати всі його нестерпні муки.

Зломившись від життя ударів навісних,
хто в безвік одійшов, хто – в пі́тьму неласкаву.
Він обтужив усіх у молитва́х нічних
і збудував з картин і книг свою державу.

Мов сфінкси, в ній доми – дивує висота –
над зорі піднеслись і в морок зрять глибокий,
на сполох серце б’є, та думка ввись зліта,
і відступає смерть, але в житті неспокій.

Над Не́рлю білий храм, і Царськеє Село,
і вранішній Кронштадт, і Кремль золотобанний –
величчя їхнє з тьми на світ Митця вело.
Він генієм своїм урівні з ними стане.


*атрамент заст. чорнило


Оригінал

 Глазунов

Вот гений, – и при нём пусть не охватит нас
глубокое, – как ров, – то самое волненье, –
когда не в силах мы отметить без прикрас
ни взгляда глубины, ни красоты реченья.

Он послан к нам с небес по воле Божьих сил
в годину страшных бурь и горьких испытаний, –
не хватит в сердце слов, в чернильнице чернил,
чтоб описать его безмерные страданья.

Не выдержав судьбы ударов лобовых,
одни ушли во тьму, другие – в снег и холод,
а он, оплакав всех в молениях ночных,
построил из картин и книг свой вечный город.

Огромные дома, как сфинксы, вознеслись
превыше ярких звёзд, глядящих в мрак глубокий.
и сердце бьёт в набат, но силой правит мысль,
и смерти подлой нет, но жизнь полна тревоги.

И Царское Село, и церковь на Нерли,
и зоревой Кронштадт, и Кремль златоголовый,
художника не зря из тьмы на свет вели, –
под стать, без спора, им величье яви новой.