Михайло
ЛЄЦКІН
 

90-РІЧНОМУ МЕНІ
 
Ну що я побажаю сам собі?
Іще потрошку по землі ходити…
Не піддаватись глуму чи хвальбі…
Любити слухать, як сміються діти…

Радіти всяким проявам життя
(Лише забути пестощі жіночі)…
Шукати перли в звалищах сміття…
Не дуже мріяти в безсонні ночі…

Критично проглядати віршів рать
І не чекать овації як плату…
А головне – не вельми поспішать
На пам’ятник вписати другу дату.


ТЕПЕР ЛЕГШЕ

Тягти свій вік з нуля до дев’яноста,
Скажу відверто, – це не дуже просто.
Тепер же легше перти до мети –
Всього лиш десять ро̀ків протягти…


* * *

Неспішно вікові думки
Проходять крізь мій зрілий мозок,
Немов над плесами рікѝ
Завис туман на верболозах.

Куди спішити цим думкам?
Що перетворювати в дійсність?
Їх стільки перетліло в хлам –
Сміттєзавод їх всі не вмістить.

А якщо є одна чи дві,
Які пульсують соком раннім,
То будьте радісні й живі
З моїм негаснучим надбанням!


 * * *

 Дивлюсь на Вас – і сам себе ловлю
 На тім, що наближаюсь до любові.
 І хочеться сказати «I love You»,
 Але бракує знань в англійській мові.

 І хочеться забути все-превсе:
 Всіх фрау, леді, і медам, і женщин…
 Шекспір,
 Як вир,
 До Вас мене несе.
 To love or not to love – it is the question.


 ЛЮБЛЮ ТЕБЕ
 (сонет)

 Як в казочці про білого бичка,
 Я сповіщаю кожен раз те ж саме:
 «Люблю тебе...» – веде моя рука
 Знайомий текст скупої телеграми.

 До новизни немає тут стрибка,
 Немає гри любовними словами…
 Те ж саме! Бо любов моя тривка,
 Немов біном або музичні гами.

 Люблю тебе! – хоч не рости трава.
 Люблю тебе! – хоч лиса голова
 І борода за сивизну сивіша.
 А ти на це як хочеш реагуй –
 Хоч смійся, хоч до себе приревнуй…
 «Люблю тебе…» – рука все пише й пише.


* * *

Мого життя нетріумфальна арка
Відкрита ще на виїзд і на в’їзд,
Під нею інколи дзвенить ще чарка
І навесні вибрунює ще лист.

Та спомином усе це оповите;
Все відбулось – чи вчора, чи колись.
І я шепчу: «Спокійно, Іпполіте…» –
Із радості та суму сміючись.


ЯК ДОБРЕ…
 (сонет)

Радіти я маю чимало підстав,
Хоча й не веду особливий рахунок…
Як добре, що добру пораду я дав!
Як добре, що добрий зробив подарунок!

Я щиро чинив це, не ради вистав,
Не ради прихильності юнок,
А просто тому, що у серці я мав
Цю радість, немов поцілунок.

Мені вже не зовсім життя по плечу,
Та з Божого дозволу ряст ще топчу –
Почесну червону доріжку…
Радіти я маю чимало причин,
Оскільки ще юним зробив я почин
Приносити радість… Хоч трішки…


* * *

Краса врятує світ… А він того вартує,
Бо створений був Богом у красі.
Краса врятує світ, у боротьбі врятує,
Бо розуміють це іще не всі.

Є плем’я виродків, яке ще протестує
Й реве на всі звірячі голоси:
«Краса – це блеф. От в нас злоба̀ нуртує.
Ми знищимо красу і зведемо на пси»…

Не зведете, хоч сильно попсуєте.
Не зведете, хоч смерть і несете.
Божественні лишились силуети,
І Слово залишѝлось золоте,

І буде світ увінчаний красою
Із жовтизною піль, з небес голубизною!


НА МИЛІСТЬ ЕПОСІ
 
Тож здамося епосі на милість
І уважно послухаймо час:
Поруч з нами мобілки з’явились
І відтак переслідують нас.

Чи пірнув ти до шлюбного ліжка,
Чи тебе в туалет занесло,
Чи до чарки схилився ти нишком, –
Всюди чуєш контрольне: «Алло!».

Ось дівчатко крокує й до вуха
Притуля інформатики плід,
Мов з космічного простору слуха
Неземного кохання привіт.

Те, чого ми не бачили досі,
Із казок та із снів ожива…
Тож здамося на милість епосі
Й зачекаймо на більші дива.


КРИНИЦЯ
 
Серед троянд – серед сміття,
Серед овацій – серед глуму
Трива життя
Буя життя –
Криниця радощів і сỳму.

Себе в собі перебороть
І з сèрця витравить негоже
Я мушу встигнути… Й Господь
Мені, я вірю, допоможе.


* * *

Колись від віку чи інфаркту
Насмілюсь я кінці віддать –
То з приводу такого факту
Прошу родину не ридать:

Це ж так природно в нашій вірі –
Земне завершити буття
Й спокійно відлетіти в вирій,
Звідкіль немає вороття.

…Та поки що буя життя
І відміря по повній мірі –
Й душа у заповітній лірі
Живе ще, чиста, мов дитя!
І ранки ще, росою вмиті,
Переливаються у дні –
І я радію кожній миті
У Всесвіту на світлім дні…

___________________
© Михайло Лєцкін
 

___________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/