Вітром тихим вуста поцілую.
Не помітиш ти навіть. А зорі
мерехтять в чудернацькім узорі,
задивлюся - жагу не вгамую.

Ніччю темрява впала - накрийся!
Щоб не змерз, щоб зігрівся гарненько.
Б'ється трепетно в грудях серденько -
Покохай же мене, мною впийся!

Зацілую тебе, заласкаю!
Зашепчу, зачарую, заніжу!
Дай же, Боже, метафору свіжу!
Я коханим тебе називаю...

Не віддам тихим ранком нікому:
Ні зорі, ні молочним туманам...
Не повірю лихим я оманам:
Ощасливлюсь в коханні палкому!

Перевод с укр. В. Михайлов.

Ветром тихим уста поцелую.
Не заметишь ты даже. А зори
Замерцают в красивом узоре.
Засмотрюсь и, возьму околдую.

Упадёт ночью темень - укрою.
Не замёрзнешь, согрею родимый.
Взглядом мягким и тёплым умою,
Сердцем трепетно мною хранимый.

Зацелую тебя, заласкаю,
Зачарую, как в сказке, мой нежный!
Мне б от Бога метафоры свежей -
Я любимым тебя называю...

Не отдам никому тихим утром.
Ни заре, ни молочным туманам...
Не поверю лихим я обманам.
Окружу тебя, милый, уютом.