Владимир 

СПЕКТОР

* * *

Кому-то верит донна Анна.
Не год – который век подряд
Клубится память неустанно,
Мосты над временем горят.

Пренебрежительной ухмылкой
Опять оскален чей-то рот.
И вечность, как любовник пылкий,
Не отдаёт, а вновь берёт.

___________________

© Владимир Спектор 

* * * 

Комусь ще вірить донна Анна. 

Не рік, а декілька сторіч 

Клекоче пам’ять, наче рана, 

Над часом міст горить, мов піч. 

І знов в зневазі лихоманець 

Обличчя викривить своє. 

І вічність, як палкий коханець, 

Бере й бере – не віддає. 

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна