Марина

ШАДУЯ

* * *

Ноктюрн выводит дождь 
на флейтах, 
те фальшивят. 
Озябший воробей чирикает не в такт. 
Печаль как не итожь, – 
день ото дня глумливей звучат её слова. 
Но веришь ты, чудак, 
что завтра будет день, 
весь солнышком расшитый, 
улыбки озарят все лица, 
и тогда – уйдут обиды в тень, 
и смех, 
слетев с орбиты, 
наполнит до краёв деревни, города. 
А новые дожди окажутся теплее. 
И ярче во сто крат – 
у радуги цвета. 
Умение чудить, надежней и быстрее – 
излечит от хандры.
Иное – суета…

________________
© Марина Шадуя

* * *

Дощ пробує ноктюрн
Не дуже вправно грати.
Замерзлий горобець цвірінькає не в такт
Свій сум; як не крути,
А вже насмішкувато
Звучать його словá. Та віриш ти, дивак,
Що завтра буде день,
Весь сонечком прошитий, 
І усмішки сяйнуть на лицях, як в святá,
Всі біди зійдуть в тінь, 
І сміх злетить з орбіти,
 Фарбуючи в ясу всі сéла та містá.

Ну, а нові дощі – 
Ті будуть вже тепліші.
Й веселка зацвіте відтінками всіма,
І райдужність її
Надійніше й скоріше
 Геть прожене хандру… А іншого – нема.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна