Марина
ШАДУЯ
* * *
Ноктюрн выводит дождь
на флейтах,
те фальшивят.
Озябший воробей чирикает не в такт.
Печаль как не итожь, –
день ото дня глумливей звучат её слова.
Но веришь ты, чудак,
что завтра будет день,
весь солнышком расшитый,
улыбки озарят все лица,
и тогда – уйдут обиды в тень,
и смех,
слетев с орбиты,
наполнит до краёв деревни, города.
А новые дожди окажутся теплее.
И ярче во сто крат –
у радуги цвета.
Умение чудить, надежней и быстрее –
излечит от хандры.
Иное – суета…
________________
© Марина Шадуя
* * *
Дощ пробує ноктюрн
Не дуже вправно грати.
Замерзлий горобець цвірінькає не в такт
Свій сум; як не крути,
А вже насмішкувато
Звучать його словá. Та віриш ти, дивак,
Що завтра буде день,
Весь сонечком прошитий,
І усмішки сяйнуть на лицях, як в святá,
Всі біди зійдуть в тінь,
І сміх злетить з орбіти,
Фарбуючи в ясу всі сéла та містá.
Ну, а нові дощі –
Ті будуть вже тепліші.
Й веселка зацвіте відтінками всіма,
І райдужність її
Надійніше й скоріше
Геть прожене хандру… А іншого – нема.
______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.