Ліна КОСТЕНКО

* * *

Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.

* * *

Буває мить якогось потрясіння:
побачеш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.

Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.

І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.

 ______________________________________________

* * *

Начало будущего рядом.
Оно сегодня началось…
А прошлое уже за садом – 
не забывай то, что сбылось!
Не обесценивай, что ценно,
не затеряйся в толчее,
не променяй, что сокровенно,
на сто эрзацев ты в себе. 
Проходят фронды и жиронды,
проходит слава и почёт.
Ищи улыбку у Джоконды:
она вовеки не пройдёт.
Люби зверушку и травинку,
и солнце завтрашнего дня,
вечернюю в костре жаринку,
и в беге грацию коня. 
Припомни в суете вагона,
прервав привычный мыслей бег,
как рафаэлева Мадонна 
на нас глядит из века в век.
В эпоху спорта и синтетики
людей большая пестрота.
Пусть крохотные пальцы этики
затронут сердце и уста.

* * *

Бывает миг большого потрясенья:
увидишь мир, как будто в первый раз.
И небо серое поры осенней
рассыплет краски золотые враз.

Стоишь, как вкопан, под накидкой сказки;
душа прозрела космосом очей.
Кричат деревья, с лиц спадают маски,
и отовсюду светит суть вещей.

К векам блаженносвятым принадлежность
перерастает в голубой костёр,
прямым проломом памяти в безбрежность
уже оттуда видишь близкий взор.

___________________________________
© Перевод с украинского Надежды Фурзенко