Нина

БЕЛАНОВА

НОЧЬ

Мошки снега в окна бьются.
Ночь – на пике тишины.
К фонарю примёрзло блюдце
Обесцвеченной луны.
Ветви тополя колышут

Опустевшее гнездо.
Плед пушистый греет крышу.
Спит нахохлившийся дом.
Только мне никак не спится –
Убегает сна уют.
Разлетелись мысли-птицы,
Не щебечут, не поют…
Что-то скрылось дорогое,
В ночь ушло, мечты круша.
Ждёт рассвета и покоя
Опустевшая душа…

_________________

© Нина Беланова

НІЧ

Мошки снігу в вікна б’ються.
Ніч найшла на тиші риф.
З ліхтарем скувалось блюдце
Місяця без кольорів.
По тополі вітер шаста,
Бавиться гніздом пустим.
Пледом дах зігрівсь пухнастим.
Спить, нахохлившися, дім.
Та мені чомусь не спиться –
В мене сон не загостив.
Розлетілись думи-птиці,
І не чути голосів…
Щось годиною нічною
Зникло десь без відкоша.
Жде світанку та покою
 Знепокоєна душа…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна