Нина

БЕЛАНОВА

АПРЕЛЬСКИЙ СНЕГ

Натужились почки сирени до сочного хруста,
Но солнце исчезло, и небо упало снегом!
О, как же мне грустно, родной! Без тебя так пусто
И сердцу тревожно. Увидеться хоть во сне бы…

Хочу я к тебе прилететь полунощной птицей,
Хочу исколоться щекою твоей небритой,
Сбежать ото всех, от мира всего укрыться
В местечке укромном, как Мастер и Маргарита.

Борщом бы кормила тебя и пекла ватрушки.
В постель поутру – море нежности и эклеры.
Ты, слушая вирши мои, пил бы чай из кружки
И сладко любил бы меня без границ и меры…

________________

© Нина Беланова

КВІТНЕВИЙ СНІГ

Бузкові бруньки налилися до сочного хрусту,
Та сонце сховалось, і небо упало снігом!
Яка ж мені, рідний, нудьга! Так без тебе пусто
І серцю тривожно. Зустрітися хоч вві сні би…

Летіла б до тебе я крізь нічну тривогу,
Аби обколотись об щоку твою небриту,
Втекти від усіх, сховатись від світу всього
В місцинці таємній, як Майстер і Маргарита.

Борщем годувала б тебе і смажила шкварки.
Еклери і ніжність – уранці в постіль, як належно.
Ти, чуючи вірші мої, пив би чай із кварти
І пристрасть солодку до мене плекав безмежно…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна