Михайло

ЛЄЦКІН

НАД БУКЕТОМ

Стали сни мої перериватися хутко.
Стала більш очевидна життя мого суть.
«Не забудь, не забудь!» – шепотять незабудки.
Всім блакиттям своїм шепотять: «Не забудь!».

Я купив їх учора в якоїсь бабуні,
Я додому приніс цей веснù первоцвіт –
І щось сталось в кімнатці, в малій моїй клуні,
Захитався навколишній світ.

Не забуду! Люблю безрозсудно й безплідно
І цією моєю любовˋю клянусь:
Я не в змозі забути тебе, моя рідна!
Не забуду – і в даль твою рвусь.

Правда, знаєм ціну та мету оборудки
Тільки я та невинні оці незабудки...

_________________
 © Михайло Лєцкін

НАД БУКЕТОМ

Нет покоя душе - вот и сплю теперь чутко.
Стала жизни моей очевиднее суть.
«Вспоминай, вспоминай!» – шепчут мне незабудки.
Слышу шёпот цветов голубых: «Не забудь!»

Их купил я вчера у какой-то бабули,
Этой чудной весны молодой первоцвет –
И они всё в душе моей перевернули,
Словно передо мной покачнулся весь свет.

Не забуду! Моей безрассудной любовью,
Верой страстной моею навеки клянусь:
Лишь к родному приникнуть хочу изголовью!
Не забуду – и в даль твою рвусь.

Правда, цену тому, что таят эти строчки,
Знаю я – да невинные эти цветочки.

___________________________________
 © Перевод с украинского Ирины Морих