Це тільки кома, а зовсім не крапка…

Михайло

ЛЄЦКІН

* * *

Живеш і живеш… І зˋясується раптом,
Що ще й непогано живеш,
Що це тільки кома, а зовсім не крапка
Й не видно ще траурних веж;

Що вперта душа ще чогось таки хоче
І просто боїться цього,
А десь призамислилось серце жіноче:
«Це попіл чи все ще вогонь?».

Обидва: вогонь припорошено в попіл.
А що, як і в цім є краса?
Бо як там чи так, живемо ж у Європі –
В ній мають плестись чудеса…

___________________
© Михайло Лєцкін

* * *

Живёшь-поживаешь... И вдруг понимаешь,
Что вроде неплохо живёшь.
Ещё запятая – и точку не ставишь,
И призраков в гости не ждёшь.

Упрямо душа снова просит чего-то –
Хотя и боится того,
И в женских сердцах отзывается кротко –
«Там пепел... Но есть ли огонь?»

Есть оба: огонь превращается в пепел...
А если и в этом краса?
Ведь как ни крути – но живём мы в Европе,
Где могут плестись чудеса...