Лариса

ЛУКАШЕВСКАЯ

* * *

Столетий бремя сбросив с плеч,
Пройдёшь аллеями к прибою,
Услышишь пламенную речь
Вороны вслед, без перебоя

Гуденье пчёлок в цветнике,
Душистым клеем исходящем,
Шагов шуршание в песке,
Своих, земных и настоящих…

Простишь себя в очередной,
Сто первый раз за неудачу,
Благословляя шар земной
И жизни новые задачи.

____________________
© Лариса Лукашеская

* * *

Тягар сторіч змахнувши з пліч,
Ти йдеш зустрітисяз прибоєм,
І грай воронячий з узбіч,
Й гудіння бджілок, де левкої

В розчахнутому квітнику,
Щό мліє в затінку пейзажнім,
І шурхіт кроків у піску –
Своїх, таких земних і справжніх…

Простиш собі у черговий
Сто перший раз прихильність дневі
Й благословиш цей світ земний,
Завдання всі його життєві.

_________________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна