Михайло
ЛЄЦКІН
 

 * * *

 Щоденно головою в стінку б`юсь –
 Ось-ось помру, але й ось-ось воскресну:
 Й зізнатись, що закоханий, боюсь,
 Мовчати ж, що закоханий, нечесно.

 Але чи часу вистачить мені,
 Щоб виплекать в самім собі завзятість
 І щоб відчути десь у глибині,
 Що можу наяву, а не вві сні
 І чесним бути, й правди не боятись?..

 __________________
© Михайло Лєцкін
 

* * *

Всё чаще головою в стенку бьюсь –
Вот-вот умру, однако и воскресну:
Признаться в том, что я влюблён, боюсь,
А не признаться, что влюблён, нечестно.

Не знаю, хватит ли упорства мне
И времени – с собою разобраться
И утвердиться где-то в глубине,
Что наяву способен, не во сне,
И честным быть, и правды не бояться.

 ____________________________________
© Перевод с украинского Сергея Дунева