Николь
НЕШЕР
 

ОХ, УЖ ЭТА ОСЕНЬ!
 
Ох, уж эта осень!
Морось... И туман
Заблукал меж сосен,
Хоть совсем не пьян.

Золотою гладью
Вышиты листы.
У дождя на свадьбе
Расцвели зонты.

Раздевает ветер
Ветви донага.
За окошком светят
Месяца рога.

По ночам украдкой
Я смахну слезу.
Как же было сладко
В майскую грозу

Целоваться в сене,
Слушать соловья...
Ох, уж эта осень
Поздняя моя!

_________________
© Николь Нешер



ОХ, МЕНІ ЦЯ ОСІНЬ!

Ох, мені ця осінь!
Ось туман зумів
Заблукать між сосен,
Ніби чарку вжив.

Золотом розшите
Листя у кущів.
Барви оксамиту
Дощ в зонти заплів.

Роздягає вітер
Догола гілки.
За віконцем світять
Місяця ріжкѝ.

В мить нічну безсонну
Я змахну сльозу.
Солодко було нам
В травні у грозу

Цілуватись в сіні,
Слухать солов`я…
Ох, пора осіння
Пізня ти моя!

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна