Вера Стасенко
Ветер тучи полощет в болоте раскисшего неба.
Разгулялась негода, на землю бросая дождей,
Но согреться теплом для души возникает по треба,
Завернуться в объятья, про боль забывая скорей.

Так, в открытую душу легко попадает громница,
Та, что рвёт пополам затемненных небес полотно...
Встрепенулась душа, будто в клетке испуганно птица,
Что про вольный по небу полёт уж мечтает давно.

Дай же, Боже, душе одинокой желанную долю,
Приголубь неба синь и лучиком солнца заиграй;
Пусть не рвётся с грудей, как та птаха из клетки - на волю,
Не тревожит пусть память её нестерпимую боль.
Благосклонность ей дай и мечтам совершится позволь.
(перевод на русский язык Веры Стасенко 17.04.2021)

ВІТЕР ХМАРИ ПОЛОЩЕ…
Любов Шемчук
.
Вітер хмари полоще в болоті розкислого неба,
Розгулялась негода, на землю жбурляє дощі…
Ще зігрітись теплом у душі виникає потреба,
Загорнутись в обійми й про болі забути мерщій.
.
У розхристану душу так легко влуча блискавиця
Та, що навпіл порвала стемніле небес полотно…
Стрепенулась душа, як у клітці сполохана птиця,
Що про вільний у небо політ уже мріє давно.
.
Дай же, Боже, душі одинокій омріяну долю,
Прихили неба синь і промінчиком сонця зігрій;
Хай не рветься з грудей, як та птаха із клітки - на волю,
Не ворушить хай пам’ять її невимовного болю…
Покровительством дай їй можливість для здійснення мрій.
© Любов Шемчук