Так хочется рыдать…
Лариса МИЛЛЕР
* * *
Так хочется рыдать,
Но кто-то шепчет: рано.
Впустую слёз не трать.
Ведь не смертельна рана.
Ещё не всю судьба
Истратила обойму,
И, хоть идёт пальба,
Но сила не убойна.
Ещё своих затей
Судьба не исчерпала
И в ту, что всех крутей,
Ещё ты не попала.
Хоть боль твоя остра
И ночью нестерпима,
Но верится с утра,
Что с жизнью совместима.
* * *
Як ридма не ридати?
Та хтось шепоче: рано,
Даремні сліз витрати,
Як не смертельна рана.
В обоймі є біда,
(Зло не пастиме задніх).
Хоч ще луна пальба,
Та сила – недостатня.
З непереливок тих
Є сил, гребти поволі.
І в список «гірш за всіх»
Ще не включила доля.
І біль, що так ятрить,
І серце бʼє наскрізно,
І ніччю так болить,
З життям іще сумісний.
_____________________________________
© Переклад з російської Євгенії Пушнової
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.