Валентина ЛЫСИЧ

Всё просто. Я тебя придумал,
Как в детстве сказку, как мечту.
И надо ж, бес меня попутал:
Увидев тела наготу,
Слова срывались налету.

А ты стояла, улыбаясь,
Смотрела в душу. Боже мой!
Я, тёплой краской заливаясь,
В любви несмело признаваясь,
Не думал головой хмельной.

Магнит Вселенной! Нежность мира!
Предел нетленной красоты!
Тебя любя, не скрыл порыва,
Вмиг вымыслил себе кумира,
И небо знало – это Ты!

Раскаты грома. Час расплаты.
Не сотвори! – гласит закон.
И вновь желания распяты...
Но разве чувства виноваты,
Когда весной – любви сезон?

-------------

АВТОРСЬКИЙ переклад:

Я ТЕБЕ ПРИДУМАВ

Все просто. Я тебе придумав.
Як мрію, казку чи мару.
І треба ж, біс мене поплутав:
Узрівши тіла наготу,
Слова зривались на льоту.

А ти стояла, посміхалась,
Дивилась в душу. Боже мій!
Я, червоніючи, вагався,
Та все ж в коханні зізнавався,
Не маючи на те надій.

Приманка і спокуса світу!
Поріг нетлінної краси!
Я не приховував пориву,
Вмить вимислив собі кумира,
І небо знало, що це Ти!

Гурчання грому. Час розплати.
Не сотвори! – велить закон.
Бажання знову розіп'яті...
Але хіба ми винуваті,
Що навесні – жаги сезон?


=======================

КРАСОВАЛАСЬ В САДУ...

Красовалась в саду в сарафане,
Словно хрупким цветочком была.
И крыжовник с малиной в стакане
Я смущённо тебе поднесла.
Улыбнулся слегка – знать, довольный
То ль подарком таким, то ли мной.
Сердце сжалось – какой сердобольный!
И фанфары в душе – вразнобой!
В отпуск разум отправлен на лето –
Пляшут чувства, ума – ни на грош:
С восхищением взгляды, беседа,
Вздохи, ахи и пальчиков дрожь...
Быстротечное лето, шальное –
Подведёт август резко итог.
На осколочки счастье слепое
Разобьётся, явив эпилог...

13.08.2021
-------------
АВТОРСЬКИЙ переклад:

КРАСУВАЛАСЬ В САДКУ...

Красувалась в садку рано-вранці
В сарафані, мов квітка була.
І малину із агрусом в склянці
Соромливо тобі піднесла.
Посміхнувся у вуса, зрадівши
Подарунку такому?.. мені?
Серце стислось, твій погляд зустрівши.
І фанфари в душі – навісні!
У відпустку відправлений розум
На все літо, його – ні на гріш.
Почуттям би відміряти дозу,
Але захват коханням миліш...
Жваве бажане літо, шалене –
Серпень підсумок враз підведе.
На уламочки щастя червлене
Розіб'ється... І де ж воно?.. де?