Лысич Валентина

БЕЗ ТЕБЯ
Трава засохла без тебя,
уныло смотрит в душу осень.
И день – не день, и я – не я,
теряюсь в парке среди сосен.

И пусто-грустно без тебя,
и горестно, и одиноко.
И даже память о былом –
набатом, яростно, жестоко.

И нет ни солнца, ни цветов.
Один лишь дождь да холод, слякоть
Душевный голод... и тоска,
как выдавленных ягод мякоть.

Погасли звёзды, не горят,
мир радуя, в вечернем небе.
О, как нуждаюсь я в тебе, –
как в свежем воздухе, как в хлебе!
08.02.2018-----------

авторський переклад:

БЕЗ ТЕБЕ
Без тебе висохла трава,
похмуро в душу зирить осінь.
Сум не відходить, все трива –
гублюся в парку серед сосен.

І гірко, журно хтозна-як,
і безутішно, і самотньо.
А пам'ять не вгава ніяк –
веде назад безповоротньо.

Немає сонця, квітів, трав,
Лиш дощ та озвірілий холод,
Душевний голод... В п'ять октав
виводить грубий вітер соло.

Зірки попадали з небес –
бентежить збіднена палітра.
Так потребую я тебе, –
як хліба, свіжого повітря!
27.12.2023