Любов Цай. Мамина сльоза
Переклад з білоруської вірша Ригора Крушини.

Мати падкувала,
Сльози проливала,
Плакала вона.

Сина взяли з дому,
Вже й співає йому
Чорная весна.

До чужого поля
Вигнала недоля,
I його нема.

А чи тії сльози
Зникли на дорозі,
Висохли дарма?

Як живеє тіло
Сонце їх зігріло,
Підняло з землі.

З лекістю пір’їни
Злинули хмарини,
В вічність відійшли.

І шукають сина
Всюди безупинно,
И журба лягла.

На сніги, льодини,
На росу долини,
Де туман-імла.

У далекім краю
Туга душу крає
Серденько моє.

Мамо, не розтали
Сліз твоїх кришталі!
Блискавиця б’є…

Під важким ударом
Розсікає хмари
Вогняний зигзаг.

І бринить навколо
Твій грозливий голос
І твоя сльоза.

В яснім мерехтінні
Як благословіння,
Як чудовний яв

Краплею з хмарини
На обличчя сина
Дар небесний впав.



Оригінал:

Рыгор Крушына, Матчына сьляза 

Бедавала маці,
Па сваім дзіцяці
Плакала яна.

Сына ўзялі з дому,
Пела маладому
Чорная вясна.

Да чужога поля
Выгнала нядоля
I яго няма.

А ці тыя сьлёзы
Зьніклі на дарозе,
Высахлі дарма?

Як жывое цела
Сонца іх сагрэла,
Падняло зь зямлі.

Лёгкай вейкай пары
Закружылі хмары,
Ў вечнасьць паплылі.

I шукаюць сына
Ўсюды бязупынна,
I жальба лягла

На сьнягі, ільдзіны,
На расу даліны,
Дзе туман-імгла.

У далёкім краю
Я ў тузе згараю,
Мрою пра цябе.

Маці, не расталі
Тваіх сьлёз крышталі!
Бліскавіца б'е...

Пад цяжкія ўдары
Расьсякае хмары
Вогнены зігзаг.

Голас твой імчыцца
Гневам навальніцы
I твая сьляза

Ў ясным зіхаценьні,
Як багаславеньне,
Як цудоўны дар,

Кропляй дажджавою
Палкай і сьвятою
Ўпала мне на твар.